Ви пам’ятайте нас, небесних,
і кожний день, що буде, й час,
промінчиком торкнемося із неба,
невидимим, що не погас.
Невидимі, коли заходить сонце,
перебирати струни станемо сумні,
це буде вітер, може струни серця,
сказати вже не зможемо тобі.
Але ви пам’ятайте нас, небесних,
а ми на вас усіх з височини
поглянемо й до сходу сонця
осяде пил від лиха і біди.
Нам "Пливе кача" на світанку
і відкриваються небеснії мости,
а як про нас згадаєте, відразу,
то заспокоїмось і ми.
Ми на Михайлівський поглянем,
нам на десятки інших поглядать
і Україну нам довіку
на небесах оберігать!
Фотографія із інтернету.
12.2015.