С украинского http://www.proza.ru/2015/12/30/243
«Без надежды и страха свой век
Завершает зверь или птах.
И лишь люди ждут свою смерть,
Надежду имея и страх»
(Уильям Батлер Йейтс)
В этом городе кроме людей и собак
Поселилась надоедливая плесень:
Она наполняет каморки квартир
И собачьи будки, скворечники и театры,
Рынки и магистрат. Магазины и храмы.
И каждый гражданин, покрытый плесенью,
Уплетает хлеб с плесенью,
Заваривает плесень вместо кофе,
Смотрит передачи о плесени
Каждый вечер по телевизору
Сквозь экран, покрытый плесенью.
Эта плесень заползла в город
Вместе с лупоглазым крабом,
Что выполз даже не из моря,
Не из реки, и даже не из канала -
Грязного, как галоши цензора,
А из какого-то коллектора канализации.
И каждое божье утро - серое
Каждому гражданину в плаще мокром,
Каждой хозяйке на кухне заплесневелой,
Каждому ребенку растерянно-потерянному
Трубят газеты весело и надоедливо
О том, что жизнь у них теперь крабовая,
Что этот краб-плесненосец –
Пророк и мыслитель, защитник и мечтатель
В жизни их косной,
Что не серая она будто, а радужная,
Что не чума в городе, а праздник,
Что не больны все, а счастья полны,
Что не копоть это, а солнышко...
И все было бы просто сказочно,
Да только в душах, покрытых плесенью,
Поселяется страх.
***
Довершено: мiсто Плiсняви
«Без надії і страху свій вік
Завершує звір або птах.
Лише людина очікує свою смерть:
Надію маючи і страх.»
(Вільям Батлер Єйтс)
У цьому місті крім людей та собак
Поселилась докучлива пліснява:
Вона сповнює комірчини квартир
І собачі буди, шпаківні й театри,
Шинки і магістрат. Крамниці і храми.
І кожен громадянин вкритий пліснявою,
Наминає хліб з пліснявою,
Заварює плісняву замість кави,
Дивить передачі про плісняву
Щовечора по телевізору
Крізь екран вкритий пліснявою.
Ця пліснява заповзла в місто
Разом банькуватим крабом,
Що виповз навіть не з моря,
Не з ріки і навіть не каналу -
Брудного як калоші цензора,
А з якогось колектора каналізації.
І кожного божого ранку - сірого
Кожному громадянину в плащі мокрому,
Кожній господині на кухні пліснявій,
Кожній дитині розгублено-загубленій
Трублять газети весело й докучливо,
Що життя в них тепер крабове,
Що той краб плісненосець
Пророк і мислитель, захисник і мрійник
Про життя їхнє зашкарубле,
Що не сіре, буцімто, а кольорове,
Що не чума в місті, а розвага,
Що не хворі всі, а щастям сповнені,
Що не кіптява це, а сонечко...
І все було б просто казково,
Та тільки в душах вкритих пліснявою
Поселяється страх.
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215123000243