"В салоне двухэтажном внизу седой швейцар...
Ему карман поглажу... и захожу как царь...
Сажусь за столик чинно,
в отдельный кабинет...
Ко мне летят дивчины как мухи на десерт...!
(Из песни Ресторан "Отдых", автор Александров-Снегирь С.Б.)
Мы приехали на вызов к боссу, занимающему очень высокий пост.
Это был гостиничный номер в непосредственной близости от американского посольства.
В номере, кроме нашего пациента находились ещё два его помощника.
После необходимых врачебных манипуляций,значительно улучшив состояние пациента, дав ему дальнейшие рекомендации, мы направились к выходу. Босс был всем доволен. Он достал из портмоне хрустящую бумажку и протянул её своему помощнику. Тот пошёл провожать нас до самого выхода из гостиницы. В холле на выходе из лифта он достал купюру из своего кармана и поднёс руку к моему нагрудному карману. При этом он сделал многозначительную гримасу и соответствующий, подтверждающий финансовый засыл жест...
- Это вам босс передал! Всё будет в поряде!
Я под видеонаблюдением сразу не стал проверять содержимое кармана.
Когда сели в машину, то мой фельдшер прошипел как заговорщик:
- Ну, сколько там перепало?
Я полез в карман и обнаружил там... пустоту!!!
Помощник босса,владея искусством престидижитации с целью ускорения собственного экономического роста нас прокатил!!!
Мой фельдшер не поверил:
- Ты гонишь! Я сам видел, как он клал тебе деньги в карман!
Фельдшер уже хотел возвернуться и во всём разобраться... Но всё же... передумал...
Смысл? И что это изменит?
И тогда я объяснил ему, что это закономерность. Эти люди ничего не достигли бы в жизни, не достигли бы своих постов, если бы не владели престидижитацией!
Ловкость рук и никакого мошенничества! Рука-то она к себе гнётся!
Когда только хапаешь, то совсем не обязательно по жизни что-то давать!
Главное - создавать видимость!
Prestidigitate
Translation of the author S.B.Alexandrov-Snegyr)
"In the cabin down a two-story gray-haired doorman...
He pocket Pat... and I go like a king...
Sit down at the table sedately,
in a separate study.
To me flying lasses like flies...for dessert!
(From the song the restaurant "Rest", the author Alexandrov-Snegyr S.B.)
We arrived on a call to the boss, holding a high post.
It was a hotel room close to the American Embassy.
In the room, except our patient were two of his assistant.
After the necessary medical manipulations,greatly improving the patient's condition, giving him further advice, we headed for the exit. The boss was all happy. He pulled out a purse a crispy piece of paper and handed it to his assistant. He went to see us to the exit of the hotel. In the lobby at the exit from the Elevator he got the note out of his pocket and put his hand to my breast pocket. However, he made a meaningful face and the appropriate, supporting financial send...
Is you boss handed! Everything will be in order!
I monitored immediately began to check the contents of the pocket.
When we got into the car, my paramedic hissed like a conspirator:
- Well, how many saw?
I reached into my pocket and found... nothing!!!
Assistant boss mastering the art of prestidigitation to accelerate economic growth, we ride!!!
My nurse didn't believe:
- You are persecuting! I've seen him put money in his pocket!
The paramedic had wanted to bounce back and figure it all out... But still... change your mind...
Make sense? What does it matter?
And then I explained to him that it is a pattern. These people would never accomplish anything in life, it would not reach their posts, if not owned prestidigitate!
Sleight of hand and no fraud! Hand it to his bent!
When only seize, it is not necessary in life something has to give!
The main thing - to create visibility!
Престидижитация
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)
"У салоні двоповерховому внизу сивий швейцар...
Йому кишеню поглажу... і заходжу як цар...
Сідаю за столик чинно,
в окремий кабінет...
До мене летять дівчини як мухи на десерт...!
(З пісні Ресторан "Відпочинок", автор Александров-Снігур С.Б.)
Ми приїхали на виклик до босові, що займає дуже високий пост.
Це був готельний номер в безпосередній близькості від американського посольства.
У кімнаті, крім нашого пацієнта знаходилися ще два його помічника.
Після необхідних лікарських маніпуляцій, значно поліпшивши стан пацієнта, давши йому подальші рекомендації, ми попрямували до виходу. Бос був усім задоволений. Він дістав з портмоне хрустку папірець і простягнув її своєму помічникові. Той пішов проводжати нас до самого виходу з готелю. В холі на виході з ліфта він дістав купюру зі своєї кишені і підніс руку до мого нагрудній кишені. При цьому він зробив багатозначну гримасу і відповідний, що підтверджує фінансовий засыл жест...
- Це вам бос передав! Все в поряде!
Я під відеоспостереженням відразу не став перевіряти вміст кишені.
Коли сіли в машину, то мій фельдшер прошипів як змовник:
- Ну, скільки там перепало?
Я поліз у кишеню і виявив там... порожнечу!!!
Помічник боса, володіючи мистецтвом престидижитации з метою прискорення власного економічного зростання прокатав нас!!!
Мій фельдшер не повірив:
- Ти гониш! Я сам бачив, як він клав тобі гроші в кишеню!
Фельдшер уже хотів возвернуться і в усьому розібратися... Але все ж... передумав...
Сенс? І що це змінить?
І тоді я пояснив йому, що це закономірність. Ці люди нічого не досягли б в життя, не досягли б своїх постів, якби не володіли престидижитацией!
Спритність рук і ніякого шахрайства! Рука-то вона до себе гнеться!
Коли тільки хапаешь, то зовсім не обов'язково по життю щось давати!
Головне - створювати видимість!