Боги топчуться між речами, піднімаючи
з відразою краї своїх шат.
Серед гниючих котячих трупів,
серед розчавленої черви
вони йдуть у сандалях,
що чавкають сирими ганчірками
від плювків часу.
Скинуті на грішну землю стражданням,
вони не живуть вже захмарно,
вони крокують, змучені болем, важким сном і багном,
зупиняються, рахуючи своїх мертвих,
собак з висолопленими язиками
і обережно і жадібно зазирають в безодню,
де двоногі щурі гризуться
із-за шматків прапорів.
Оригінал:
Los dioses
Los dioses van por entre cosas pisoteades, sosteniendo
los bordes de sus mantos con el gesto del asco.
Entre podridos gatos, entre larvas abiertas y cordeones,
sintiendo en las sandalias la humedad
de los trapos corrompidos,
los vormitos del tiempo.
En su desnudo cielo ya no moran, lanzados
fuera de sip or un dolor, un sueno turbio,
andan heridos de pesadilla y legamos parandose
a recontar sus muertos, las nubs boca abajo,
los perros con la lengua rota,
a atisbar envidiosos el abismo
donde ratas erectas se disputan chillando
pedazos de banderas.