Я потроху йду на дно. Вся ця буденність мене вбиває. Хочу тиші. Хочу спокою. Знаєш,раніше темрява мене лякала. В ній я завжди бачила щось загадкове, страшне. Зараз же я віддала би останню сорочку аби побути один на один з нею.
Ніч - мій улюблений час доби. Вночі завжди народжуються найкращі ідеї.
Так тихо.
На небі догорають останні вогні сузір'я Андромеди. Я все ще не сплю. Кляті думки не йдуть з голови. Моя бісова амбівалентнісь мене добиває. Я люблю і ненавиджу тебе. Ти забрала в мене найближчих. Ти бачила всі мої сльози. Але скільки й чудового ти мені принесла...
Може,час ангажуватися?..
Вся ця буденність мене вбиває...
Я потроху йду на дно..