У лісі голому кружля пташиний крик,
такий безглуздий серед порожнечі.
Він тут завис, і колами доріг,
залишив мить, коли початок зник,
і ось як небо сам, у лісі порожнечі.
І криком цим поглинуте усе:
околицям заціплено уста,
від переляку вітер віднесе
хвилину, що для вічності мала,
поранена, так наче зрозуміла
що там, за криком гибелі початок, -
і порятуночку нема.