Почорнілі мої руки і серце,
спітнілі після двобою зі стоногою диму.
Все, що було там – пляшки і човен,
моє небажання і їх сподівання мене побачити.
Газета на ліжко кинута шепоче дипломатично
про боротьбу і щастя, про двобій у четвертому сеті.
Праліс будинок оточував у центрі міста,
я знаю, я відчуваю – сліпа людина вмирає поруч.
Човгає сходами моя дружина,
Як корабель капітана, що у зірках зневірився.
Молока горнятко, папери та одинадцята ночі.
І табуни коней до вікна підходять –
Там, за моєю спиною.
Оригінал:
Nocturno
Tengo esta las manos negras, el corazon sudado
como despues de luchar hasta el olvido con los ciempies del humo.
Todo ha quedado alla, las botellas, el barco,
no se si me querian y si esperaban verme.
En el diario tirado sobre la cama dice encuentros diplomaticos,
una sangria exploratoria, lo batio alegremente en cuarto sets.
Un bosque altisimo rodea esta casa en el centro de la ciudad,
yo se, siento que un ciego esta muriendose en las cercanias.
Mi mujer sube y baja una pequena escalera
como un capitan de navio que desconfia de las estrellas.
Hay una taza de leche, papeles, las once de la noche.
Afuera parece como si multitudes de caballos se acercaran
a la ventana que tengo a mi espalda.