С украинского http://www.proza.ru/2015/12/16/1825
«Ветер
Заснул в моей глубине»
(Вернер Ламберзи)
Ветер тоже видит сны –
Такие же всклокоченные,
Такие же разноцветные,
Как трава на вершине Лысой горы
Каждого проходимца июня
(Ведь он не празднует Белтайн,
Не встречает эпоху Света –
Эпоху шального Бела,
И даже не знает,
Что бывает время тьмы,
Когда солнце, скупое и холодное,
Приходит ненадолго
И смотрит обиженно и печально
На селения людей-грешников).
Ветер тоже видит сны –
Полные запахов заоблачных,
Мимолетных, как песня жаворонка,
Солёных, как воспоминания старого рыбака.
Я знал об этом, я берёг эту тайну
До тех самых пор, пока
Ветер не нашёл трилистник
В моем причудливом сознании,
Пока
Мы не стали видеть одни сны
И летать в этих снах над холмами можжевеловыми,
Над каменными домиками чёрных дымоходов,
Где до сих пор привидения шепчут свои легенды,
Где распевают песни тени,
Где бормочет о своей участи кувшин
В печке огня жизни.
Мы летаем над миром
Во снах…
***
Мiй друг вiтер
«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215121601825