В шкільній виставі він грав П'єро. Спущені донизу куточки губ, з довгими рукавами біла сорочка. Він грав добре, дуже чуттєво. Мама сиділа в залі та пошепки повторювала разом з ним його роль. Як суфлер, тількі от допомогти вона йому зараз нічим не могла. А вчора ввечері вони останній раз повторювали слова. Він ще трохи запинався й тому мама зараз була в тривозі.
Вистава йшла к кінцю. Спектакль вийшов добрим, світлим та яскравим. Маленькі актори стали в ряд й всі разом вклонилися залу. Вибухнули оплески. Опустилася завіса.
Коли він вийшов зі сцени за лаштунки, його там вже чекала мама. Він побачив її і на обличчі П'єро розквітла посмішка.