Хлопчик зачинив за мамою двері. Він клацнув замком та кинувся до вікна. На заплакану дощем вулицю вийшла мама. Коли вона пройшла декілька кроків, озирнулася, помахала сину рукою, відправила йому повітряний поцілунок і... зникла за стіною сусідньої багатоповерхівки.
Хлопчик якийсь час дивився на двір між домами, по якому тілько що пройшла його мама, на сніжну крупку, що зривалася, та на листя, що запізнилися злетіти з дерев. Він залишився дома один. Але він не повинен плакати - він чоловік і йому через місяц виповниться вісім.
Він озирнувся. Домівка без мами виглядала спустілою. Навіть невивчений урок та недочитана улюблена книжа вже не здавалися настільки важливими.
Він зробив декілька несмілих кроків, прислухаючись до навколишньої тиші та до тримтячих стрибків власного серця. Мама пішла.
Він повільно пройшов по дому, торкаючись знайомих предметів, наче щось шукав. Потім він підійшов до дверей кухні. Трохи штовхнув її. Щось знайоме, тепле і добре охопило його й змусило смішно повести носом. Він уважно обвів очами кухню, підійшов до плити. Тепла яскравинка вскочила йому в очі. Він потягнув за ручку пічки і побачив величезний яблучний пиріг. Він з хвилину дивився на це чудо, а потім прийнявся за ласощі.
Мама знала, что що її син дуже полюбляє гарячий яблучний пиріг.