Мав я жінку – красуню
Та двох доньок малих,
Не цінив свого щастя
Та сім’ю не зберіг.
Молодецький був хлопець,
Все не мало ціни,
З рук до рук переходив
Та не чуяв вини,
Не плекАв* в житті долі,
До веселощів звик,
Та спускав дні крізь пальці,
Так і сплинув мій вік:
Рік за роком минали,
Все розтало, як сніг,
Тепер кайся – не кайся, -
Не злетиш по весні.
Я б пішов до кохання,
Але стежки нема,
Заспівав би пісень їй,
Та де ділись слова.
Я на крилах летів би,
Дарма крила зламав,
Шепотів би зізнання,
Тільки в серці – журба…
ПлэкАти -лелеять, пестовать.