Будиночок для Кузьки
Дійові особи:
Кузя (К.)- домовичок
Нафаня (Н.) - домовик
Баба-Яга (Б.Я.)
Кицька
На сцені з’являється домовичок Кузя (перед завісою).
К. – Ох, лишенько-лишенько! Хатинку мою знесли… Ні кола, ні двора! Що робити? Що робити бідному домовику? Нафаня! На-фа-ня!!!
Н.(виглядає з-за завіси). – Чого галасуєш? Тут я.
К. – Нафанюшка, як жити мені тепер?
Н. – Як жив раніше – так і далі будеш.
К. – Ти чого? Хатинку ж знесли! А хороми які ж були!!!
Н. – Так. Хороми хоч куди: зі стелі сиплеться, стіни вивалюються, підлога провалюється!
К. – А зараз і взагалі нічого нема… Що робити?
Н. – Що робити? Що робити? Будиночок собі шукати.
К. – Хто таке бачив, щоб домовик сам собі оселю шукав?
Н. – А хто ж таке бачив, щоб оселя тебе такого прегарного сама шукала?
К. – А ти дійсно вважаєш, що я красень?
Н. – Так, Кузьма, дарма часу не гай, он бачиш – хатинка стоїть на курячих ніжках? Крокуй туди! Мені здається, що там тебе з пирогами зустрінуть.
К. – Ти так гадаєш?
Н. – Так-так. Йди. (Йде за куліси).
К. – Може, дійсно спробувати?.. (Йде).
Антрактна завіса розкривається. Там помешкання Баби-Яги. На підлозі біля лавки сидить Кицька. Перед нею порожня миска.
Кицька. – Що за неподобство? Де моя смяутана? Де сосиски? Рибка? Все «Віскас» та «Гурме». Набридло! Смяутани мені! Смяутани хочу! Та й холодно щось… Бррр…
К. – Добрий день вашій гарній хаті та добрим господарям!
Кицька. – Ти не вгадав, хата не надто гарна, та й господиня непутяща!
К. – О! А ти що за скотинка така?
Кицька. – Невже не видно? Клеопатра я!
К. – А я, значить, буду у тебе жити.
Кицька. – Та невже? А моєї хазяйки не боїшся?
К. – А хіба ж вона з рогами, що я її боятися маю? Та і корів я, власне, полюбляю. Вони дуже корисне молоко дають!
Кицька. – Та не корова вона, а Баба-Яга!
К. – Ааа! Он воно що… Нічого якось переживемо. Так. Потрібно обстановочку розгледіти! (Починає бігати по хаті). Так-так-так! А тут у вас що? Ой-ой-ой… А ось це що? Ай-ай-ай… А це для чого? Ох-ох-ох… А ось це чому так?
Кицька. – Що ти бігаєш? Що ти метушишся? Ось зараз Баба-Яга прийде і з’їсть тебе!
К. – Мене їсти неможна. Ми – домовики – щастя у дім приносимо! Второпала? І якщо я вирішив у вас жити – потрібно усе кардинально змінити!
Кицька. – Теж мені – щастя привалило! Ти б краще смяутани мені дав. Ото б і було щастя!
Лунає музика. В оселю заходить Баба-Яга.
Б.Я. – Ух-ух-ух! Нелюдським духом пахне!
К. – Добридень, старенька!
Б.Я. – Що? Що? Це хто тут старенька?
К. – Судячи з вашої оселі – ви в ній років сто живете…
Б.Я. –О, мерсі за комплімент! (Роздивляється у дзеркальце).
Кицька. – Взагалі-то їй більше 200 років.
К. – Тому я дивлюсь порядку у вас ніякого немає…
Б.Я. – А який порядок там? Все ж часу немає: то за пенсією у місто злітати потрібно, то у аптеку за Валідолом махнути, то субсидії оформити, а ти знаєш, яка там черга!!!
К. – Бабусю, то вам так ніякої пенсії не вистачить, якщо у вас ладу в хаті не буде! Ось дивіться: там з крана вода тече – не порядок, а он там в газовій плиті – усі конфорки горять – навіщо???
Кицька. – А ти відчуваєш, як тут прохолодно? Ось – гріємось таким чином.
К. – Що? Та це ж безглуздя! Для того, щоб в оселі стало тепліше – потрібно вікна утеплити. Ви тільки погляньте, які щілини у ваших вікнах! Або ж замінити їх на нові склопакети.
Б.Я. – Який ти розумний! Аж страшно!
К. – А ось там? Бабусю, ви тільки погляньте: вас вдома немає, а телевізор знай собі – працює! Для кого? Для вашої Кішки???
Кицька. – А що? Між іншим я полюбляю щосереди «Майстер Шеф» дивитись, а щоп’ятниці – «Супермодель по-українськи»…
Б. Я. – Кльопо, відтепер усі передачі ти будеш слухати тільки по радіо!
Кицька. – А смяутана?
К. – Ось, якщо почнете дбайливо ставитись до електрики, газу, води – то й вистачить вам збережених коштів і на свяутану, і на нову мітлу, і на новий плазмовий телевізор, який, між іншим, теж енергозберігаючий!
Б. Я. – Так, Кльопо, слухай мою команду: газ повимикати, щілини позаліплювати, на підлогу теплі килимки постелити. Старі лампи викручуй – я полечу до «Епіцентру» та куплю енергозберігаючі.
К. – Ну, а я зараз покличу Нафаню – він у сантехніці розбирається. Зробить так, що вода відтепер не буде капати з крану.
Б.Я. – Ну й тямущого до нас домовика занесло! Точно – щастя привалило!
Кицька. – А ви, друзі, теж дарма часу не гайте, а беріть приклад з Кузьки!
К. – Бережіть тепло, воду, електрику – і тоді буде вам ЩАСТЯ!!!
Поклон.
Завіса.