довелося мені в середині 90-х вчитися в єшиві Хесед Міхаєль,де вивчали іврит аіди,що мали собі на меті з галуту піднятися до Ерец Ісраель, була там одна жіночка з Златополя,віком років під девяносто, я тоді цікавився українською політикою,і раптом вона,начебто глянувши мені в душу,розповіла про Махна...
= В то время,что я помню, Нестор Иваович женился на нашей Соне,аидке, и кажется,таки влюбился. Ситуация на Запорожье была страшная: белые,красные,зелёные , пропетлюровские и пророссийские антисемитские банды, у нас в Златополе ставни почти не открывались, ночами мы не спали,при малейшем шуме лезли в подвал...
И как то ночью слышно одинокие выстрелы,лают собаки,топот копыт,звон стекла,скрежет по-металлу,ржание...Близкий топот коня,стук прикладом в дверь..голос где-то с недоумением:
-перелякалися,жиди,-затем удар прикладом в форточку, я из под кровати вижу на фоне полной луны огромную выгребную лопату,из которой в комнату сыплются ,тяжело стуча в дерево пола,груды блестящих, переливающихся в зимней ночи, буржуйских ,бесполезных игрушек.Утром мама собрала с пола ведро драгоценностей:бриллиантов , жемчугов колец,цепочек,царских золотіх монет.
Жили мы осторожно на это добро до второй мировой,а я вспоминаю всякий раз,когда льют грязь на Махна слова его воина-махновца: "жиди,це вам дарунок від батька, хай вас Б-г благословляє!"
-Давно виїхала ця цікава жіночка, а я після її розповіді частенько буваю в Гуляй Полі,в музеї Махна, і думаю,як правда може змінити долю людини...
на фото євреї-махновці в палистині,здобували собі Ісраель,до речи ,як всі вони схожі на запорозьких козаків:вусаті та безбороді!Махновці одним словом,благослови Гашем їхні душі!