Я - птаха! Я велика, вільна птаха.
Ця вільність трохи п*янить мене. Я розгортую свої білі крила, ловлю
зустрічний потік , м*якенько відштовхуюсь від землі. І... Лечу, лечу, лечу.
Аромат прив*ялого листя збуджує мене. Я купаюся у цьому повітрі,
змиваючи з своїх крил усю земну грязь. Від довгого сидіння у болоті я
забруднилася. Де-не-де ця пліснява так уп*ялася у мою шкіру,що здається
вона навіки приліпилася до мене. Та я сильна, я обчистюсь і мої крила
знову будуть білосніжними. І ніякий набрид більше не буде заважати мені
літати. Ніколи більше. Чуєте мене? Ніколи!
Кров та сльози застилають мої очи. Боже, як же боляче, боляче мені. Скільки
ж тієї мерзоти присмокталося до мого тіла! Та ось я знову милуюся своїми
біло-кипінними крилами і легко взлинаю догори.
Піді мною розкинулося золото осінніх дерев. Тепер я розумію,чому цей
колір називають жовто-гарячим. Бо від нього так пашить теплом, що навіть
боїшся доторкнутися до нього, щоб не обпектись. Я з насолодою гріюся у цім
кольорі і знову здіймаюсь у голубе небо.
Блакитне небо та жовтогаряче листя, блакитне та жовте, жовте та блакитне. Я
пірнаю у ціх барвах і радію, що я на просторі.
Я - сильна птаха! Я - горда птаха!
Я – Україна!!!