Літо, до осені в гості запрошене, не забарилось –
Липнем у жовтень з сонцем у кошику радо з'явилось.
Осінь до літа горнеться-ластиться, жметься грайливо,
Тільки до гнізд не повернуться ластівки, скільки б не здовжилось диво.
Не запалає троянда під вікнами… Всі ті бажання дарма…
Осінь довірлива, час уже звикнути – ходить незвано зима…
***
Ти до мене прийшла на поріг,
Вибачалась, що так запізнилась.
Це пусте! І те зовсім не гріх,
Що в дорозі ти так забарилась.
Стала під хризантеми кущем —
Жовтий плащик, червоне волосся
– Свої сльози дарує дощем
Гарна жінка по імені Осінь.
Може разом поплачемо ми,
Не забувши всіх болісних витрат,
Може легше удвох нам іти до Зими,
Крок за кроком, під музику вітру.