Едем

Ласло Зурла
Позаду холод твоїх червоних уст, а попереду - гарячий сніг, з'їдений божевільним січнем.
Що подарувати тобі, коли все переписано в минуле?
Може вітер з кишень? Або вічну напругу?
Ту, що буває тільки тоді, коли в герці зійдуться двоє,
Щоб запалити щось нове,
Чи може…зовсім забуте старе ... або неіснуюче,
Якого до нас ніколи не було, а опісля тим паче!
І щоб вибух той бачили всі... як на екрані... оголений та безсоромний,
Щоб здирали з себе очі, заздрісно прицмокуючи, втрачаючи останній глузд у хтивості,
Бо ті, що крадуть, завжди будуть позаду, наздоганяючи оману, що їм залишила безнадійна тінь...
А ми?..
Ми втечемо нашою єдністю до Едему,
Щоб одягти на себе роздерте навпіл кохання...