Дорогий щоденнику!
Сьогоднішній день повинен був бути чудовим, але нажаль так не вийшло.
Значить так, це мій перший запис у щоденнику, тому я розповім вам трішки про себе. Та що таке трішки? Ви знатимете про мене все, мені потрібні порадники, навіть люди, котрі просто мене пожаліють.
Мого справжнього імені ви не дізнаєтесь, тому тут мене звати Ліна.З дитинства я відрізнялась від інших дітей тим, що у мене був великий талант мислити та вигадувати щось нове.Деяких це страшно бісило.Я не можу розповідати зараз свою біографію, мене мучить інше.І я більше ні про що не можу писати.Так от, я залишилась одна, у мене немає підтримки з боку батьків, бо вони вважають що у мене все гаразд, але це не так, я лише РОБЛЮ ВИГЛЯД, ЩО ВСЕ ДОБРЕ! Та кого я обманюю? Все жахливо.Друзі також мене покинули, я одна і нікому непотрібна.
Я могла бути "сучкою, яка думає лише про свою репутацію".Та не змогла. Я не настільки жорстока до інших і мене не хвилює у що я одягнена, чи у що одягнені інші. Хоч і у мене немає величного статусу, за те я не підвищую свою репутацію тим, що роблю боляче і принижую інших.Це гидко і навіть образливо.
Навіть брехню потрібно прощати, ви засуджуєте інших і не думаєте що ви теж помилялись в цьому. А варто думати.Всі носять маски! Ви не виняток!
А про кохання я і не мрію.Хоча ні, мрію. І це єдине чого я прагну, взаємної любові.Напевне всі дівчата про це мріють(і не лише дівчата).
Мы любим тех, кто нас не любит.
И губим тех, кто в нас влюблен.
Я не пам'ятаю чиї це слова, але це правда! Ця правда найбільше стосується підлітків , у них це трапляється постійно.Але й дорослі люди не виняток. Я вірю, вірю в долю і в те, що справжнє кохання існує.
Про сьогоднішній день розповісти нічого, лише думки, лише страждання.
Бувай, Любий Щоденнику!
Цілую і до завтра. *