Народженi, запаленi у свiтлi...

Борис Смыковский
Народжені,  запалені  у  світлі,
Зникаємо   по   одному   в  пітьму.
Спалахують,  бажаючи   згоріти,
Ті,  хто   півсвіту  хоче   обігріти,
Кіптюжать  каганці,  ледь-ледь  живуть
Неситі  мудрагелі,  мостять  путь
Найкращими  із  намірів ...  І  суть -
Куди  і  з  ким  підемо  у  пітьму,
Туди,  де вже нічого  не  змінити.
Лиш  над  цією  осінню   злетіти,
Вдихнуть  прозоре  світло,  що  розлите
Над  рідним  краєм...
Що  ж  так  серце  крає ?!
Чому  так  сумно  день  цей  догоряє ?
Бо  ми  живем  ще
й  світ  цей  не  зникає,
Бо   донечка  он  бігає,  літає...
Бо   серце  поряд  б’ється  і  страждає...
Бо   все  мине  і  все  завершить  путь,
Що  не  згорить  -  любов’ю  назовуть.