Осiнь

Власенко Наталия
Осінь стелиться
   листям багряним,
стікає дощами,
    мов водопадами,
в душі селиться
   сумом незнаним,
огортає листопадами.
Осінь лине
   ноктюрном Шопена,
і до болю стискає груди.
Осінь в парку,
   у місті,
      в серці,
осінь квітне,
осінь - всюди.