Про що дерева шепотять в ночі?
Коли Світ людства засинає.
Чому тремтить листва, не мов би плачучи?
А деяки дерева завмирають.
Оточені ви кам’яним «мішком»,
Що люди, своїм містом називають.
Природньою красою у місті том,
Ростете ви, хоч вас і зневажають.
Забули люди про красу дерев,
Які їх з покон віку зігрівають,
Не пам’ятають, що з одних джерел,
Вони з деревами життя своє черпають.
Про що дерева шепотять в ночі?
Про що зелені браття розмовляють?
Тремтять та терплять мовчки, плачучи,
За те, що їхню працю зневажають.
Закони Неба попрані людьми,
Вода, дерева, звірі – всі страждають.
Тому й тремтять дерева, плачучи,
Багато з них і зовсім помирають.
Ростуть вони чарівні на Землі,
Весь сморід людства через себе пропускають,
Працюють без подяки взагалі,
Від сонця промінів нас з вами укривають.
Про що дерева шепотять в ночі?
Тихенько листячки тремтять та замовкають.
На нашу з вами ласку сподіваючись,
Під ранок тихо, сумно, завмирають.
Чи ж можна люди ставитися так,
До тих, хто вас собою захищає,
Тих, хто стоїть і не летить, мов птах,
Від вас, все терплять, вам все пробачають?