http://m.androidmafia.ru/video/VatjC1GY234
Седая осень мнет траву, кружит опавшую листву,
Под ветра сиплого глухие завыванья.
Печалью память зазвенит
Моей любви припомнив дни
И миг короткий нашего прощанья.
В ту осень давнюю вернусь,
"Любимый, я не задержусь!" -
Сказала ты и выпустила руку.
Ах, если б знать, что не на миг…
Не на мгновенье, а на жизнь…,
На всю судьбу растянется разлука.
Бездушность стылых горьких дней,
Не заморозит сердце мне,
Ведь в нём тепло давно уже остыло.
Листвой багряной замело и все плохое,
Что могло в моей судьбе произойти,
Давно случилось.
И осень для меня теперь,
Как лютый враг, как хищный зверь,
В осиротевшем сердце сеет муку.
В немом упрёке лет черед …
Всё было бы наоборот,
Когда б тогда не отпустил я твою руку…
Седая осень мнет траву, кружит опавшую листву,
Под ветра сиплого глухие завыванья.
Печалью память зазвенит
Моей любви припомнив дни
И миг короткий нашего прощанья.
Наталія Папроцька
Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання. | (2)
В ту осінь давню повернусь,
"Коханий, я не забарюсь!" -
Сказала ти і відпустила мою руку.
Якби ж знатя, якби знатя, |
Що не на мить, а на життя, |
На все життя розтягнеться розлука. | (2)
Холодні дні, холодні дні,
Ви не дошкулите мені,
Бо у душі і так тепла вже не зосталось.
Багряним дистом замело і все найгірше, |
Що могло в моєму трапитись житті, |
Давно вже сталось. | (2)
Для мене осінь від тих пір,
Як лютий ворог, хижий звір,
В осиротілім серці будить давню муку.
В німому докорі літа, |
Мабуть, все б сталося не так, |
Якби тоді не відпустив я твою руку... | (2)
Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання.