Пап, мне страшно.... У меня просто панический страх. Вот, приснился сегодня хороший сон, про почемучку. Он же ко мне во сне хорошо относился, очень тепло. Я проснулся и подумал: может, я зря боюсь? Подумал: ну, пойти, выпустить из ЧС его э-майл, и написать ему: "Привет".... А у меня страх сковывает руку: не могу. Просто парализует всего. Сколько раз пытаюсь об этом подумать - каждый раз сковывает страх.
Пытаюсь себя анализировать: чего боюсь?... А вот того и боюсь, что я с ним чувствую себя беззащитным, голым, как ребёнок. Он мне может опять запросто сделать больно, - а я и защититься не могу, мне больно. Я опять закроюсь. И буду сыпать проклятиями на его голову, сквозь слёзы боли и обиды.
Он ведёт себя неаккуратно по отношению ко мне. Невнимательно, словно отмахивается. И притом, он меня совсем не ищет. Я только хожу, напоминаю о себе, пинаю его. А он мне: "Ну, пиши". Типа мне одолжение делает. А кому пиши?... Анониму? Перед анонимом Душу без застёжек раскрыть голую, а он - опять: то ультиматумы, то насмешки. А я не могу. Я же не каменный с ним. Я голый, как улитка. И мне больно. От малейшего неаккуратного слова, движения, или даже молчания. Поэтому и страшно.
Потому что я ничем не защищён от него. А он бьёт ниже пояса. Запросто, мимопроходя, локтем. И я ничем не могу защититься. Я даже не вижу, кто меня бьёт.
15.10.2015, 15:40
П.С.:
Я втомився. Я відчуваю, що дуже втомився. Моя психіка грає і хитається. А мені потрібно, щоби він мене просто обійняв тепло, і сказав, що усе добре, що він поруч, що любить мене, що не кине. Мені просто потрібна ця упевненість. Хоча найбільше потребую просто бачити його перед себе. Щоби упевнитись, що він справжній, що він існує. А ще більше щоби він мене шукав, і знайшов. Я боюся.
Я намагаюся не боятися, але в мене не виходить. Намагаюся позбавитися причини страху - позбавитися його самого, - і в мене не виходить: він поруч, і він гріє. Але мені мало цього. Я потребую слів. Потребую обіцянок бути зі мною акуратним. Моя психіка грає і хитається. Бо з ним я почуваюся беззахисним, і через те нервуюся. Боюся наблизитися, і не можу піти геть. Я втомився, бо розриваюся на шматки.
Зроби що-небудь. Хай він мене знайде, і притулить до себе. Щоби я міг заспокоїтися, і не боятися. Бо я боюся. Я боюся його.
15.10.2015, 16:40
ПС2:
Лежу, намагаюся заснути, і думаю про те, що хочу заснути надовго-надовго.... Хочу порізати собі вени: щоби кров ллялася, а я засинав....
Я так втомився, Тату....
Але немає, чим порізати. Тоді послати когось у аптеку, хто би купив мені снодійного. Випити пів-пачки одразу - і заснути на цілий тиждень.... Але грошей немає, чекаю.
Тату, я так втомився....
17:38