Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Зелений капелюх»*
http://www.proza.ru/2013/03/18/16
ЗЕЛЁНАЯ ШЛЯПА
«И буду средь зелени трав,
Я собирать, пока время даётся,
Яблоки лунные из серебра,
И яблоки золота яркого солнца»
(Вильям Батлер Ейтс)
Написано 17 марта — в день святого Патрика.
Надену свою зелёную шляпу,
Украшу плащ чёрный
Трилистником клевера —
Лист ароматный,
Согласно поверью,
Был разделён испокон
На три составные порции жизни —
Реальность, нездешность и сон.
Пойду слушать скрипку, если получится,
Старца весёлого — шАнахи,
Который играет прямо на улице
О росах с туманами,
О городе древнем и грязном безбожно,
И о бокале воды чудотворной,
И о тропе между скалами,
Что протопталась им в Дублин.
Небесполезны, уверен он, — люди.
Умеет так рассмешить,
Когда остальным очень грустно,
Но может пролить и слезу,
Заставив других улыбнуться.
Иду я по улицам сердца,
Города виски терпкого привкуса.
Заполнен весь день зелёными мыслями —
Даже седая моя борода
Позеленела, что я иногда
Верить готов, что мой остров весенний.
Вера моя — так ерунда:
Лишь на день,
Но... тем не менее.
______________________________________________________
*Шон Маклех «Зелений капелюх»
http://www.proza.ru/2013/03/18/16
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня - в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…