Розчинятися в цій осені,
останній теплій осені
і першій - без тебе,
дякувати багряному листю,
торкатись руками неба,
бачити все крізь призму
сепії,
як бульвари у мідь
фарбуються,
не сумувати й ніколи не плакати,
хоч і знати:
цей біль
не
лікується.