Він просив: роздягніть мене повільно та лагідно. Доторкніться до мене, як метелик торкається повітря. Ваші долоні такі м”які, наче подушка в моїй колисці. М”яку білу подушку я згадав, щойно побачив Ваші коліна. Дозвольте торкнутись до них обличчям, відчути Ваші руки на своєму волоссі, опинитись маленьким хлопчиком коло Ваших грудей. Дозвольте хоча б на мить належати Вам і тільки Вам, бути в Вашій владі, підкорятись Вашій волі... Бо це найвища насолода – приналежність…
Він ще казав: я чекаю Вас в ліжечку. Мені так холодно й самотньо. Благаю, заберіть мене в самотності. Обійміть мене так, як би ви обійняли свого сина, пригорніть до себе, відчуйте моє тремтіння, дихання, бажання.Відкиньте всі сумніви, віддайтесь цьому пориву з”єднання зі своєю суттю. Не відпускайте мене, не відпускайте, аж поки не втомляться Ваші руки. А тоді я обійму Вас. Я буду цілувати ваші долоні до знемоги, я буду торкатися ваших повік так лагідно, як метелик торкається повітря.Я припаду губами до Ваших колін, ви не побачите, а відчуєте на них мої сльози. Ви будете належати тільки мені, хоча б ненадовго, хоча б на мить, бо мені не потрібен ніхто крім Вас.
Вона відповідала: якщо ми підемо цим шляхом, ти не потрапиш туди, де твоє ліжечко с білою подушкою. Але ти відчуєш її м”якість та мої руки, що міцно тримають тебе. Життя не знає зворотного шляху й коло моїх грудей ти не знайдеш відповідей на свої питання, коло них є лише примарний спокій, ненадовго, лише на мить.Твоє волосся таке м”яке та покірне, воно вже належить моїм долоням.Твої очі дивляться так віддано, немов пестять, й вони вже належать мені. Я обійму тебе міцно, щоб зігріти від холоду, який не за вікном, а в тобі. Ми будемо належати один одному, як дрова в каміні належать вогню, бо немає в цьому минущому світі нічого більш справжнього, ніж попіл.
**********
Он просил: разденьте меня медленно и нежно. Прикоснитесь ко мне, как бабочка касается воздуха. Ваши ладони такие мягкие, как подушка в моей колыбели. Позвольте прикоснуться к ним лицом, почувствовать Ваши руки на своих волосах, оказаться маленьким мальчиком, спящим на вашей груди. Позвольте хотя бы на мгновение принадлежать Вам и только Вам, быть в Вашей власти, подчиняться Вашей воле. Потому что это высшее наслаждение – принадлежность..
Он еще говорил: я жду Вас в кроватке. Мне так холодно и одиноко. Умоляю, заберите меня у одиночества. Обнимите меня так, как обняли бы своего сына, прижмите к себе, почувствуйте мою дрожь, мое дыхание, мое желание. Отбросьте все сомнения, отдайтесь этому порыву соединения со своей сутью. Удерживайте меня, не отпускайте, пока не устанут Ваши руки.
А потом я обниму Вас. Я буду целовать ваши ладони до изнеможения, я буду касаться ваших век так ласково, как бабочка касается воздуха. Я припаду губами к Вашим коленям, вы не увидите, а почувствуете на них мои слезы. Вы будете принадлежать только мне, хотя бы ненадолго, хотя бы на мгновение, потому что мне не нужен никто кроме Вас.
Она отвечала: если мы пойдем по этому пути, ты не попадешь туда, где твоя кроватка с белой подушкой. Но ты почувствуешь ее мягкость и мои руки, которые крепко держат тебя. Жизнь не знает обратного пути и около моей груди ты не найдешь ответы на свои вопросы. Твои волосы такие мягкие и покорные, они уже принадлежат моим ладоням. Твои глаза смотрят так преданно, словно ласкают, и они тоже принадлежат мне. Я обниму тебя крепко, чтобы согреть от холода, которые не за окном, а в тебе. Мы будем принадлежать друг другу, как дрова в камине принадлежат огню, потому что в этом преходящем мире нет ничего более реального, чем пепел.