Хай вiдсохнуть нашi руки
Вiд гармати чи базуки,
Зжеруть вiдьмаки,
Жебраками хай по свiту
Шкультигають наши дiти
Також онучки;
Хай не бачити нам сонця,
I у гратах хай вiконця,
Ляжемо в труну,
Якщо слухаймось витiвки,
Якщо вiзмемо гвинтiвки
Й пiдем на вiйну.
Ворог мій, нехай нам Боже
Якщо зможе, то поможе
Не йти на війну.
У недобру цю годину
Вип'ємо, ворог, братіну,
Та ще й не одну…
Пiдростають нашi дiти;
I куди нам дiток дiти?
Невже до труни?
Хай не бути нам братами,
Грицько з ними, та сватами
Будьмо залюбки!
Дiти нам на щастя будуть,
Нас онучки не забудуть,
Розцвiтуть сади,
Лише вiд цього содому,
Ворог, вернемось до дому
Та й не зрадимо собi.