"Вітер дуба хитає... Вітер дуба хитає. Вітер дуба хитає, хитає..."
Ні, це мене хитає, прямо зараз. Хитає туди-сюди.
От, читаю. Натрапив раптом на якогось С.. Прочитав тільки одне: "Розовая попа". Смішна маячня, десь на грані тихого божевілля, але за цією маячнею - бажання любити і бути коханим. Бажання бути прийнятим, як є. З усіма особливостями. Готового на секс.
На якусь мить подумалося: "От, він, здається, шукає справжню любов. Може, з ним?... Ну, знайдемо спільну мову, наприклад". Але, тільки поглянув на його фото - а там чуже обличчя. Просто чуже. Нічого проти не маю, гарний хлопець. Але обличчя чуже. Не моє.
А потім звернув увагу, що в нього нік латиною. І точно: мешкає на сайті з ген яких часів: від самого початку заснування... Стало ясно: нічого не зміниться в його житті... Надто довго тут мешкає. Чотирнадцять років одне й те саме - значить, і ще стільки ж буде те саме. Так само писатиме фантазії про попи, про маячню легкої любові. Щоби раз! - і без лишніх розмов.
Можна спитатися: ну, а я? Хіба не такий? Тільки й того, що стаж втричі менший. А через п'ять років що буде? Що писатиму? Чи вже покину це місце?...
С.Е. тут вже дев'ять років. Стаж перевищує мій майже вдвічі. Щоправда, перших три роки було повне затишшя. Абсолютне. А потім що? Ми обоє "прокинулися" в средині літа 2009-го.
Як змінився за цей час я? І як він?...
Якщо читати низку його спілкування від самого початку - то він, в принципі, не змінився. Прийшов сюди прохолодним і принциповим, трошки поблажливим... Як і має бути, за стільки років викладацької звички. Коли читаєш його в 2009-му, то не відчуваш різниці зовсім від того, що читаєш сьогодні.
А я?... І я теж не змінився. Як був наївним та відкритим, таким і залишився...
"Вітер дуба хитає... Вітер дуба хитає... Вітер дуба хитає, хитає..."
От причепилася пісня. Точніше, тільки ці слова.
24.09.2015, 16:53