Ранок

Байдужий осінній ранок
.............
Байдужий осінній ранок огортав мої плечі сірою мрякою. Не звертав на мене уваги. Готував собі чергову порцію нудного холодного дощу. Тепло бабиного літа вщент рознесли безнадійні північні вітри. Разом з дурними надіями. На щось таке, що всміхне всіх, розправить зламані крила... Залишилась тільки спрага. Важка похмільна спрага...

А попереду? Що попереду? Де хороші твої сини, моя занедбана країно. Мабуть, давно вже влили свою неспокійну кров в розбудову Едему в чужих краях. Залишились тільки ті, що власної крові не мають... Як і серця. П*ють чужу. З тих ягнят, що мовчать. Стиха споглядають розруху...

Залишився тільки час. Невтомний час-трудівник. Йому все одно. Він зруйнував Рим та Вавілон. Що йому до неньки Вкраїни?
А ще - Той, Що Збирає Все. І добре і зле. Він чекає на всіх. Для нього час - ніщо. Ми давно вже в черзі до нього. Всім - по ділам. Назавжди.

In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti.