«Я не знаю, чи в тому є насправді щастя,
Що юрба нині робить,
І що вважає вона за щастя.»
(Чжуан Цзи)
Коли осінь жовтіла золотом,
Коли листя шурхотіли під черевиками
Примушуючи забувати про нечутне
(Кроки),
Коли вітер дарував мудрість
(Холодний)
Чжун Чжоу вирішив,
Що кошик його думок надто повний,
Що слова мандрують собі окремо,
А Шлях – ось він, тут, під ногами,
Пішов він побачити свого старого друга,
Філософа на ймення Творець Блага,
Що пішов служити радником
У царство Лян незначне й крихітне.
І хтось попередив радника:
«Йде сюди Чжуан Цзи мудрець,
Хоче він вашу посаду посісти,
Самому радником царя Лян стати.»
І наказав тоді чиновник Творець Блага
Всю країну, всеньке царство обнишпорити,
Та мандрівця зловити –
Три дні шукали, та марно.
А Чжуан Цзи прийшов до Творця Блага
Й промовив, запитав його посміхаючись:
«Чи ти чув про пташину,
Що зветься Юний Фенікс?
Літає він від океану до океану,
Гніздо будує лише на платані,
Живиться лише плодами чистими,
П’є лише з джерел солодких.
І ось цей Фенікс
Пролітав колись над совою,
Що мертвого щура відшукала,
І гукнула Феніксу – геть, мовляв,
Від моєї здобичі!
Нині ж ти чомусь хвилюєшся,
кричиш геть і погрожуєш,
Невже ти думаєш таким чином
Мене від царства Лян відвадити?»