С украинского http://www.proza.ru/2015/09/08/2025
«...в замкнутом сумраке
плыл я навстречу прощанию,
приготовив вёсла,
чтобы вернуться назад...»
(Ханнес Виораль) (нем.)
Город лоскутков неба –
Город, которого никогда не было,
Нигде и никогда,
Кроме разве что тёмных уголков
Обрывков памяти бродяги-скрипача,
Что играет между крышами и окнами
Белому свету несбывшегося
Всё те же мелодии дождя.
Когда я слышу его музыку -
Рапсодии жёлтой листвы,
Уходит надоедливое желание
Бежать из города холодного дыхания,
Где свет закрывают в каморках,
В сундучках с резным рисунком,
Где свет забивается в круг –
Колдовской, замкнутый и бескрайний.
Город, который разрезает река
В меркнущем свете сумерек -
Там смастерил я лодку,
Чтобы плыть навстречу прощанию.
И в который раз,
В который раз касались вёсла
Воды этой холодной реки времён,
Но всегда
Я возвращался назад –
В город холодного дыхания
Из камня цвета вечных сумерек,
Ибо обречён слушать
Голос шагов усталых ног,
Обутых в кожаные башмаки,
На улицах молчания.
***
Небажання
Шон Маклех
«in geschlossenem licht
trieb ich dem abschied entgegen
die ruder bereitgelegt
sie zuruckzugeben»
(Hannes Vyoral)*
Місто клаптиків неба –
Місто якого ніколи не існувало,
Ніде і ніколи
Крім хіба що темних куточків
Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,
Що грає між дахами і вікнами
У світ нездійсненого
Все ті ж мелодії дощу.
Коли я чую його музику:
Рапсодії жовтого листя,
Зникає докучливе бажання –
Тікати з міста холодного дихання,
Де світло зачиняють у комірчинах,
У скриньках з вирізаним ножем візерунком,
Де світло замикається в коло –
Зачароване, замкнуте і нескінченне.
Місто розтинає ріка
У мінливому світлі сутінків:
Там злагодив я човник,
Щоб плисти назустріч прощанню.
І вкотре,
Вкотре торкались весла
Води цієї холодної річки часу
Але завжди
Я повертався назад –
В місто холодного дихання
Каменів кольору вічних сутінків,
Бо мушу я слухати
Голос кроків втомлених ніг
Взутих в шкіряні черевики
На вулицях мовчання.
Примітки:
* - «у замкненому світлі
плив я назустріч прощанню
весла приготувавши
щоб повернутись назад»
(Ганнес Віораль) (нім.)
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215090802025