«Людина,
Що має початкові властивості,
У спокої не знає нудьги,
У діях не знає побоювань.»
(Чжуан Цзи)
Початковий Туман рушив на Схід
До Безодні Великої і незбагненної
На берег Океану Східного безмежного
І зустрівся невимушено і ненароком
З Легким Вітерцем нічим не обмежений.
І спитав його Легкий Вітерець
(Як запитують тільки вчителя
Чи Раніше Народженого):
- Куди йдете Ви?
- До Океану Великого.
- І навіщо в далину таку,
Навіщо так необачно і нерозважливо?
- Хочу я там поблукати і подивитись
На це диво з див,
Бо Океан Великий –
Це те, що не наповнюється,
Скільки б у нього не вливалося,
Це те, що не вичерпується,
Скільки б з нього не виливалося.
(А осінь така прохолодна і мудра,
А кроки такі спокійні і їх не міряно).
Тоді сказав Легкий Вітерець:
- Вчителю! Хотіло ся б почути,
І не почути, а довідатись,
Ба, навіть пізнати істину,
Про людину, що має розум.
І Початковий Туман повідав:
- Людина, що має розум,
Сідлає замість коня промінь
І зникає разом зі своїм тілом.
Це називається – освітити безмежне.
Досягає вона межі життя,
Вичерпує до кінця природу свою,
Втрачає тягар тьми справ,
Насолоджується радістю Неба і Землі,
І вся тьма речей повертається до сутності.
Це й називається злитися
З етером початковим.