«О, Шлях! Який він глибокий!
Яка прозора його чистота!»
(Чжуан Цзи)
Якось Жовтий Предок
Вирішив оглянути свої володіння
І пішов по землі блукати,
Пішов на північ від ріки Червона Вода,
Піднявся на вершу гори скелясту,
Яку в народі недаремно назвали
Спілка Старших Братів.
І дивлячись в далину зі скелі
На землі свої неосяжні,
Жовтий Предок забув про обачність,
Так сповнило його натхнення,
І вертаючись із захмарності на землю,
Він згубив свою Чорну Перлину.
Тоді надіслав він Знання
Відшукати Чорну Перлину,
Знання шукало, але не знайшло.
Тоді наказав він майстру –
Тому Хто Бачить Павутину Здалека.
Він шукав, та не знайшов
Чорну Перлину.
Тоді надіслав він Філософа,
І той не знайшов перлину.
Тоді надіслав він Подібного До Небуття,
І він відшукав перлину
І приніс її Жовтому Предку.
- Як дивно – вигукнув Жовтий Предок, -
Що саме зумів відшукати
Мою Чорну Перлину
Подібний До Небуття!