Я сильна… сильна. Я навчуся жити без тебе. Без твоєї присутності у моєму житті. Без звичних розмов над вечір. Без комічних історій. Без ранку на твоєму плечі. Без шаленства. Без ревнощів. Без цього дикого болю в серці.
А знаєш, мабуть, вона хороша. Така турботлива. Та й тебе кохає. Зустрічатиме світанки разом з тобою. Сміятиметься із твоїх жартів. Готуватиме запашні сніданки. Хвилюватиметься за твоєї відсутності. Та тихо плакатиме, коли ти будеш нехтувати стосунками.
Інколи, ти такий егоїст. Забуваєш передзвонити. Не піднімаєш трубки. Шукаєш відповіді у алкоголі. Не повертаєшся додому. Не пам’ятаєш про річниці. Зриваєшся без причин. Не віриш у моменти щастя. Та занедбуєш те, що маєш.
Та скільки б ти не старався знайти мені заміну – не зможеш. Вона зовсім тебе не знає. Твоїх привичок. Мрій. Переконань. Вона не вміє готувати таку ароматну каву. Прокидатись від твоїх поцілунків. Присвячувати тобі вірші. Кохати кожним клаптиком своєї душі. Не знає скільки ложок цукру тобі необхідно. Де ти любиш гуляти перед сном. Відповіді на всі твої дивакуваті запитання. Твоя мати не любитиме її так сильно, як мене.
Вона ніколи не стане такою ж незалежною як я. Та, мабуть, саме ця незалежність нас і погубила…
Арина Карташова