Дорогие друзья! Незвичайне зiбрання

Олександр Пономарьов
Стаття надрукована в областній газеті "Зоря Полтавщині" 2008, квітень



                Незвичайне зібрання

       Нещодавно я почув по республіканському радіо, що Україна посідає перше місце в світі за темпами скорочення кількості населення.
       Неприємно відчувати, що ти живеш в такій державі, але що подієш – як кажуть факти справа вперта і від неї нікуди не дінешся. Статистики доводять, що за 17 років незалежності з 52-х млн. чол населення України зменшилось до 46 млн. з лишком, тобто – майже на 6 млн.чол.  Якщо така тенденція збережеться і в майбутньому, то неважко підрахувати, коли останній мешканець України піде в небуття. Безумовно дається взнаки забруднення середовища радіонуклидами від аварії на Чорнобильській АЕС, вносять свій «внесок» в цю неблагородну справу алкоголь, нікотин і наркотики, якими так захоплюються українці, особливо молодь, продовжує підривати здоров’я людей неблаполучна екологічна обстановка (особливо атмосфера, вода і грунт), кожен мешканець міста, в тому числі і Полтави, ви більше і більше переконуєтеся, як важко перейти дорогу через автомобільний потік. А кількість аварій на шляхах, що катастрофічно зростають в року в рік, хіба вони не позначаються в цій сумній статистиці? Роблять свою чорну справу багаточисельні хвороби, такі як СПІД, туберкульоз, гепатит, гіпертонія та інші. В цю категорію факторів, що підрізають наше здоровья, відносяться і невірний спосіб життя(по російські – образ жизни).
        Саме цій проблемі і була присв’ячена нещодавно проведена науково-практична конференція, що відбулася на базі 00-ої СШ м.Полтави. Конференція проводилася під гаслом «Здоровий спосіб життя - справа кожного українця. Здорова сїм’я – міцна Україна». Тема конференції «Моя ідея – «Гімн життя». За взірець і приклад була взята біографія Порфирія Корнійовича Іванова (його філософська cпадщина), 110-річницю з дня народження якого відзначала днями  численна армія його послідовників.
       Посланці з різних областей України: Полтавської, Сумської, Черкаської, Київської, Харківської, Луганської, Дніпропетровської, Донецької в своїх виступах поділились досвідом запровадження порад і настанов полум’яного ентузіаста і проповідника здорового способу життя, якого небезпідставно називають  Вчителем, який власним прикладом продемонстрував, яке велике значення для здоров’я  людини має загартування, режим харчування, ритм життя, тощо.
        З кожним роком в кожній області збільшується кількість послідовників вчення П.К.Іванова, що випливає з виступів участників конференції.
        В чому полягає незвичайність цього зібрання?
Перш за все – актуальність проблеми – здоров’я нації.
      Були заслухані виступи:
     Іванова Юрія Геннадієвича (Оріховка) - «Філософскі основи Вчення ІВАНОВА Порфирія Корнійовича»
     Хоменка Констянтина Андрійовича (Суми)– «Ви, всі люди, через меня, як Бога, добудете безсмертя»
     Крат Петра Петровича (Полтава)   – «Духовність і Вчителі»   
     Шарамет Юрія Степановича (Київ)- «Закони розвитку Природы, суспільства, людини в працях Ігоря  Хвощевського»   
     Богуша Петра Андрійовича (Полтава) – «Зустрічі з Порфирієм Івановим»
     «Школа Здоров’я» Заріни Тетяни Івановни (Черкаси) - «Очищення фізичного тіла».
     Колективний виступ  Дуно Мазничко Олени Анатоліївни, Радонежської-Звягинцевої Анжели Ігорєвни, Хоменка Олександра Григоровича.
     Іванова Юрія Геннадійовича - «Етнопедагогічні аспекти Вчення Порфирія ІВАНОВА»
     Погорілого Тараса  Михайловича (Київ) – «Бог – Людина, яка  одержала перемогу над собою».
     Лісового Євгенія Івановича (Київ)– «Філософія Порфирія Іванова та сьогодення».
     Шакуненко Андрія Вікторовича (Київ)– «Я прошу, Я вмовляю всіх людей: становіться та займіть своє місце в   природі!».
     Сапіженко Ніни Миколаївни  (Київ)  - «Гімн життю».      
     Романюк Татьяни Андріївни та Єршова Віктора Борисовича (Полтава) - «Духовність та довкілля»
     Дощ Григорія (Полтава)– «Порфирій Іванов в моєму житті»
     Дергачової Галини Василівни (Полтава)– «Духовная Практика Вчення Вчителя Іванова»
     Слюсар Олександри Констянтинівни та Шевченко Лариси Федорівни (Суми) - «Про Грамоту Русі Всеясвітньої»
     Іванова Юрія Геннадієвича  «Відповіді на запитання про Дім Вчителя, а також,  і на пропозіцію, як рішити цю проблему»
     Лукошина Олександра Олексійовича (Полтава)   
     Пономарьова Олександра Федоровича (Полтава) - «Гімн Вчителя Іванова в нашому житті»

     По-друге, сама форма проведення конференції обрана вдало – доповіді і виступи по тематиці чергувались номерами художньої самодіяльності (виступали полтавські барди, гітаристи, поети). Всі виступи знімались в кіно і тут же демонструвалися, кожен міг побачити так би мовити сам себе в дії.
     По-третє, на конференції виступали живі свідки, які особисто  знали і контактували з П.К.Івановим. Деякі участники й зараз мешкають на батьківщині ентузіаста в с. Оріхівка Луганської області. Як свідчать виступи земляків П.К.Іванова – з кожним роком збільшується потік людей до помешкання Вчителя, до Чівілкіна бугра, до місця, де він спочиває вічним сном. Учителя вже немає, але його вчення і заповіти продовжують жити не тільки в пам’яті людей, а й в здоровому житті його багаточисленних послідовників.
     По-четверте, всі участники конференції мали змогу безкоштовно покуштувати не тільки духовні страви, а й матеріальні. Організатори конференції задовольнили апетити слухачів смачним обідом і чистою джерельною водою, очищеною за допомогою «Гіацинта». Всі, хто бажав,  одержали примірники літератури з рук авторів, а також сувеніри і посібники.
     По завершенні конференції відбувся концерт, в якому прийняли участь:  поети Богуш Петро Андрійович, Кризановський Сергій Олександрович, Полапа Володимир Семенович, Максимов Микола Анатолійович, поетеси  Нездойминога Валентина Анатоліїна, Піддубна Олена Яківна, гітаристи Пахомов Михаило Миколайович,  Карлош Володимир Григорович, вокальний ансамбль «Сонячні іскри», Ансамбль народної пісні «Верхолянка», бард –  Семенов Олексій, піаністка  - Брун Любов Григорівна, співачка – Матчана Віра Андріївна, співак і ведучий концерта – Бронников Олександр Іванович
     Портрет Вчителя Порфирія Іванова для конференції написав Збаранський Анатолій Іванович – художник з Диканьки.
     Поетеса Полтавская Надія з Києва, передала в дар конференції свої поетичні зібрання.
     Регіональне представництво фірми «Гіацинт» забеспечило  аудіо- відеотехнікою - Гончаренко Володимир Михайлович, вела запис на відеокамеру - Романюк Тетяна Андріївна зі своїм сином Олександром, забеспечили участників конференції чистою питною водой – Єршови Віктор Борисович та Лідія Іванівна.
Фотознімання  виконала студентка  будівельного університету, майбутній архітектор - Пономарьова Дарія Олександрівна.
     Виступаючі дякували організаторам незвичайного зібрання, перш за все Пономарьову Олександру Федоровичу, Бронникову Олександру Івановичу, Калакову Дмитру Іллічу, Яценко Олені Миколаївні та ін. за кропітку підготовчу роботу, змістовні виступи і  цікаво проведену науково-практичну конференцію.
        По завершенні конференції  було прийнято звернення учасників всеукраїнської  конференції, присвяченій Ідеї Вчителя Порфирія Корнійовича ІВАНОВА «Моя Ідея – «Гімн життя», до Людей, бажаючих бути здоровими духом і тілом,  і прагнучих бути корисними всьому  людському соціуму планети Земля.

к-т с/г н-к, участник конференції Олег Олександрович Бібіков


Бібіков Олег Олександрович
36039, м.Полтава,вул.Ватутіна, 21,б,




Для повного сприймання інфомації, добавлю Зверненя, яке було прийнято по завершенню Форуму.



















            Звернення
учасників всеукраїнської конференції
    присвяченій Ідеї Вчителя
    Порфирія Корнійовича ІВАНОВА
     «Моя Ідея – «Гімн життя»
до Людей, бажаючих бути здоровими духом і тілом
        та
     прагнучих
   бути корисними
      всьому
  людському соціуму
     планети Земля

        Конференція була присвячена людині, овіяній легендами, чиє ім'я сьогодні у багатьох на вустах. Тисячі людей знайшли здоров'я, сенс життя, завдяки його, на перший погляд, нехитрим порадам. Для тисяч людей він подібно до маяка, подібно до світла указує  і допомагає тримати вірний життєвий курс в бушуючому океані все нових і нових криз, проблем і потрясінь, яким, як іноді здається, не буде кінця. І хоча безвихідність ця деколи доводить до відчаю, але вона лише допомагає нам  глибше зрозуміти і усвідомити Роль, Справу і Місце цієї людини в нашій Історії — Історії   всього   людства.
Отже, Порфирій Корнійович Іванов.
Людина-легенда, що проходила серед нас 50 років але, на жаль, що так і не понята нами...
— Дивак! Божевільний! Ненормальний!  — кричали йому услід за життя. Власті кидали у в'язниці, психлікарні, де він провів більше 12 років,  терплячи  за  свою Ідею знущання і приниження.
— Переможець Природи, Вчитель народу, Бог Землі! — говорять сьогодні на сотнях конференцій, лекцій і зустрічей його численні послідовники.
— Так ким же була ця людина?

"Голова Його і волосся білі, як біла хвиля, як сніг; і очі Його, як полумя вогненні..."
            (відкр. Іоанна, гп. 1, т.14)

Великі вчення
      і
великі Вчителі
  з'являються
     тому,
  що стають необхідні
      тому,
  що життя суспільств заходить в безвихідь,
        тому,
  що затягується очікування світанку

     Багатство ідеї Вчителя в тому, що вона дозволяє людині в процесі творення свого духу і тіла увійти до потоку висхідного розвитку.
     Спосіб життя по Іванову відкритий  будь-якому здоровому розуму.
     Це прекрасне духовне і енергетичне середовище для розвитку і дитини і дорослого.
     Тут є притулок для  ментальності християнина і буддиста, атеїста і язичника, мусульманина і іудея.
     Спрагу з цього джерела може утамувати і здорова людина  і той, кому  вже  нічого, окрім природної  практики Іванова, допомогти не може.
     Якщо тут і є стеля для пізнання і розвитку, то  це  стеля   кругозору на даний момент і в даних обставинах.
     Ідея Вчителя   розвиває  загальне  світобачення,  що вбирає досягнення науки, світських і   релігійних   філософських систем, етичні цінності, енергії і грунтові тяжіння народної культури.
     Це стає можливим тому, що перед нами філософія любові і гармонії.
Ця світоглядна система нескінченно далека від умоглядності.
     “Схопити” суть цієї філософії зусиллями тільки розуму не можна: ідеї вислизають  з  мереж подібної фіксації.
     Для надійного оволодіння вислизаючими сенсами потрібне щось інше.
   І це щось інше — проживання ідеї.
       Саме через  це  практичне  проживання  і знаходяться знання і досвід.
      Практична філософія, філософія роботи.
    “Прочитав — добре, але головне — роби” — просив Вчитель.
  Сенси можуть розумітися людьми по-різному, і різним чином поняті, вони можуть розділити людей на правовірних і інакомислячих.               
 
 А ось справа,
       загальна справа
               об'єднує людей.


"Я не вчився тому чому всі вчилися
Я навчився в природі незалежності
Правда моя воскресне
Люди  учені  мене підтримають
Я на трибуну встану
І ось почують мій суд"

“Я хочу сказати про Природу. Природа вона ж наша мати. Вона ж нас народила. Вона ж нас представила на білий світ для того, щоб ми ось саме жили, а раз вона нас представила, ми винні її, як такій матері дякувати.
Природа є всьому голова, в неї є все, в ній є повітря, в ній є вода, в ній є земля — найголовніших три тіла, які в один прекрасний час нам все дадуть”.

“Мій гарт-тренування — це еволюція Святого Духу. Святий  Дух знаходиться в Природі”.

Який світогляд, так і живемо!.

    Світогляд Вчителя Іванова показує, що Ми народжені, щоб казку зробити бувальщиною.
    Народи світу вірять і сподіваються пізнати світло надії і любові. Спіраль залежності дожимає тьму імущих і грабіжників, а стогони Землі розривають серця людей. Досить жити за рахунок природи і розтягувати її багатства. Вона не пробачить занапащені річки і озера, отруєне повітря і висмоктану нафтову кров!
Наступив час, коли кожний з нас повинен зробити вибір. Страждання борців за справедливість утілюються в світлий золотий потік, що змітає все на своєму шляху. Вже рвуться ланцюги залежності і здиблюється алмазом лід в річках людських сліз.
    Кожен, хто проткне хоч би голочкою цей жах ядерних вибухів, вбивств і стяжательств, ніколи не буде забутий. Залишивши свої егоїстичні устремління, ми врятуємо землю. Що живуть тільки для себе не мають права на існування, бо цей потік губить все живе навколо. Задумаємося над своїми бажаннями: чи завжди наші потреби насушні і необхідні? До нас наближається дійсне світло знань, пам'ятайте, що ми не просто земляни, ми — люди Всесвіту.
     Еволюційний розвиток людини виходить на новий рівень. Важливо зайняти своє місце в природі. Там, де вона поставила кожного з нас, і необхідно починати. У битві за незалежність важливо все — і велике і мале. Кожен може допомогти в ній. Виберемо цінності духовні, відмовимося від цінності уявних. Щоб зрозуміти вічне, потрібно йти від кінцевого. Саме це дасть життя і безсмертя людству. На це в природі є сили — чисте повітря, вода і земля. Вони дали нам життя, вони і продовжать її.
    Допомога буде тім, хто відмовиться від убогої техніки, сокирою що рветься в космос і черв'яком що йде під землю, тим, хто відкине фарисейські знання мертвої науки, що вбиває серце і що висушує мозок, тим, хто зупинить хаос безкультурності, що рве на частини дійсну цінність людської суті. Техніка, мистецтво і наука повинні бути натхненні життєдайними силами природи, а не мертвим капіталом.
    Золоті стріли віри в справедливість допоможуть кожному почати з самого себе. Це стріли війська в його добрій справі. Із струмочків потечуть річки, з річок народяться нові моря. Починається потік сили світла, де всяке устремління до особистого порятунку може перешкодити. Лише повне самозречення захистить красуню–Землю. Щастя і благо для тих, хто близько до природи. Почнемо, і природа нам допоможе — вона на стороні скривджених і пригноблюваних. Наш шлях до райського життя на землі. Людині слава безсмертна!

     «Абсолютна Сила — є суспільство. У загальних силах переважає життя і здоров'я любов'ю покрита, без любові немає життя, вона незмінна, чиста, свідома, як діва, це є ідея; яка містить в собі всі історичні ідеї».
                ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ


     «Природний Комунізм — це незалежність людини в природі. Незалежність закликає всіх добрих людей, що люблять природу, щоб вони з цією справою розібралися добре і зробили свій висновок на цю справу — жити або не жити... Зміниться в природі життєвий потік через цю одну незалежну справу... Людина завоює собі вічне безсмертя — ось це буде нове небувале.
      Це буде такий період життя, людина завоює все, він буде в цьому переможець. Людина природі не буде шкідливою, а буде в любові, дружбі, збереженні один одного, — ось тоді можна буде сказати, що це комунізм».   
                ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ



   Ця конференція і напрацьовані  на ній матеріали присвячені Великій Безсмертній ІДЕЇ ВЧИТЕЛЯ ІВАНОВА Про НОВИЙ НЕБУВАЛИЙ ШЛЯХ ЛЮДИНИ В ПРИРОДІ, спрямовуючи людство до щасливої, незалежної, невмираючого життя в Природі. Принципи природного комуністичного гуртожитку (однодумності) стають реальними. За допомогою практики закалки–треніровки у людей знижуються матеріальні потреби, а духовний розвиток стрімко змінюється в своїй досконалості. Від кожного за здібностями, кожному по потребах — цілком можлива об'єктивна реальність.
    Природа  —  це народ, ми, люди. Тому зміна природи і природної атмосфери нерозривно пов'язана з соціальною зміною в суспільстві. Основою для цього є ввічливість в природі, совість, розум і любов.

     «Це БЕЗСМЕРТНА СИСТЕМА, а їй потрібне місце, їй потрібна умова і їй потрібна можливість, тоді тільки людина доб'ється БЕЗСМЕРТЯ».
     «Я не піп, не знахар  і не лікар — я практик в природі».
     «Моя закалка–треніровка — це Еволюція Святого Духу. Святий дух знаходиться в Природі — в повітрі, у воді і в землі».
     «Я хочу сказати про Природу. Природа — вона ж наша Мати. Вона ж нас народила. Вона ж нас представила на білий світ для того, щоб ми ось саме жили, а раз вона нас представила, ми винні її, як таку Матір, дякувати. А ми їй не довіряємося. Навіть не хочемо зрозуміти, що в Природі є такі сили, які можуть все зробити. Природа є всьому голова, у нею є все: у неї є повітря, у нею є вода, у нею є земля — найголовніших три тіла, які в один прекрасний час нам все дадуть. Ми, такі люди, всі отримали, всі зробили, але одного ми не зробили — природного характеру в Природі отримати — це здоров'я. Ми з вами в бою нашого життя, нашої праці, нашої справи. Я борюся не за те, щоб ми ось саме свої тіла втрачали на фронті своєї боротьби. Я борюся за те, щоб обов'язково нам довелося жити так, як ніколи не пробував чоловік. Я теж така людина. Але чому я таку путь–дороженьку вибрав, на не якій хочут, так би мовити, наші люди, ті, які живуть цивілізований, тобто ті люди, які озброєні живуть, технічно самозахищені. Вони говорять: нам це не потрібно. У нас є чим самозахищатися.
      Я нікого не примушую, але прошу, це ж треба хоч трішки спробувати цими шляхами піти, а раз спробувати, означає треба робити. Моя справа таке — любити природу. Я зважився крокувати своїми ногами по землі для того, щоб обов'язково электрозироваться, для того, щоб набратися цих сил і цими силами володіти».
                ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ

Іванов Порфирій Корнійович народився в 1898 році на Україні в селі Оріховка Лутугинського району Ворошиловградськой області в шахтарській сім'ї. Спочатку він жив звичайним життям. З 15 років трудився на шахті, де освоїв майже всі гірницькі професії. Був одружений, мав двоє дітей. У громадянську війну воював в партизанах. Після брав участь у відновленні шахт Донбасу, в колгоспному русі, керував артіллю лісових робочих.
Вчитель Іванов пройшов великий і важкий життєвий шлях. До 35 років він жив, як багато людей, маючи етичні пороки, до того ж хвороби його мучили теж не менше, ніж інших. Але потім наступив різкий поворот в житті Паршека — так любовно звали його односельчани.
Ця людина володіла незвичайною фізичною силою і енергією, і завжди вражала своїх сучасників незвичайно зухвалою і сміливою думкою.
І ось одного разу (25 квітня 1933 року): «Зі мною зустрілась думка така, — говорив потім Вчитель Іванов, — якої ще не було в Природі: чому люди так  влаштовані, що лише півжиття у них проходить в благополуччі — поки молоді, а досягли зрілості, здавалося б жити та жити на користь іншим, та ба — навалюються на людину хвороби роблять його неповноцінним, примушують більше думати не про справу, ради якої він прийшов на землю, а про себе. Хвороби роблять людину егоїстом. Чи не від того багато бід людські відбуваються, що людина не уміє перемогти свою неміч? Скільки не кутайся, все одно це не врятує від недуг. А що, якщо зробити навпаки — не ховатися від Природи, а піти їй назустріч, стати ближче до Природи, злитися з нею!»
І з тих днів, з того часу, за його словами, Паршек почав вивчати дію «поганих якостей на своєму відкритому тілі». Для цього він почав поступово роздягатися, поки, нарешті, не залишився в одних шортах і босоніж, навіть в 46–градусні морози.
Пройшло у Паршека суворе, повне нерозуміння і гонінь життя. Але сила його ідеї і характеру змогли подолати все. Сьогодні наступив час визнання його ІДЕЇ.
50 років Вчитель Іванов проводив, за його словами, новий небувалий експеримент по гартуванню в природі, занурюючись, по можливості, природним своїм тілом в найсуворіші якості її (холод, холоднеча, крижана вода, тривала стриманість без їжі і води і т. д.).
«Разм’якнути в теплих, зніжених сторонах людського життя я свідомо міняю їх на суворі якості і завдяки постійній практиці, завжди відчуваю потрібний момент переходу. Такий гарт не дає можливості дозріти і розтектися по організму хворобам, які долають людину в тепличних умовах, — стан, схожий з гартом сталі. Тому я не хворію і не застуджуюся, маю міцне серце, ясну свідомість. Це моє здоров'я, яке я придбав, завдяки постійній практиці в Природі. Така практика на багато що розкрила мені очі, збагатила і розвинула мою свідомість. І ось один з моїх висновків:
Ми, люди, часто, самі винні в тому, що втрачаємо своє здоров'я із-за безрозсудного життя і хочемо тільки теплого і хорошого, а від поганого і холодного біжимо, ховаємося. Загартовуватися не хочемо, знаходимося постійно в теплому, розрідженому стані.  В результаті по нашому організму розтікаються хвороби, здоров'я йде на спад, серце слабіє, свідомість згасає, наступає безвілля. І ніякі пігулки тут не допоможуть, оскільки організм людини нагадує стояче болото. І ніякі штучні фізичні вправи без міцного природного гарту не в силах розігнати це болото, а далі все гірше і гірше, і в результаті все більше і більше лікарень... Виходить якесь зачароване коло.
Тому повинна рости свідомість людей на своє здоров'я як на вищу коштовність і благо не тільки для людини, але і для всього нашого суспільства, у зв'язку з чим число лікарень, здавалося б, повинне зменшуватися! А поки виходить навпаки. Відбувається якесь постійне розглядування і вивчення хвороб на людині. Конгреси і конгреси з хвороб. Все нові і нові ліки, все нові і нові хвороби — і цьому, вже очевидно, ніколи не буде кінця, якщо ми не змінимо потік нашої свідомості, пов'язаний з виправданням зростання числа хвороб як неминучого зла сучасної цивілізації, і не встанемо на правильний шлях відновлення здоров'я максимально простим і одночасно найбільш ефективними засобами самої Природи.
І такі засоби є. Це природний гарт, про який коротко мовилося вище. Підтвердженням цього служить весь мій  50–річний експеримент в Природі, практика багатьох моїх  послідовників. Система дуже проста і доступна  кожному, і складена у вигляді рад з гартування молоді і всіх людей. У основі її лежать довіра і любов до Природи, що викликають відчуття живого зв'язку з нею і з людьми. Кожен пункт несе в собі  елемент гарту. Наприклад, після ряду днів споживання їжі, відмова від їжі і води подібна до переходу з «теплого, хорошого» стану в стан  «холодне, погане». Це не голод,   під час якого все одно думаєш про їжу, — це розумне терпіння, в ім'я діалектичного єднання двох протилежних властивостей «теплого» і «холодного», ідентичне процесу гарту, таке, що будить в людині бадьорість і смак. Теж саме у відносинах з людьми: «Твори добро і ти розчиниш зло». А у результаті — зростання здоров'я людей, миру і довіри між ними.
Але це, так би мовити, загальний філософський погляд на гартування себе в Природі. Головне ж — РОБИ! Саме це повертає людині здоров'я.
Система природного гартування не стоїть на місці і постійно удосконалюється. Наприклад, мною і поряд моїх послідовників те, що свідоме утримується від їжі і води вже доведене до 4–х діб в тиждень з приблизно однодобовими перервами на їжу, тобто близько  200 днів в році. При цьому не робляться ніяких знижок до праці як у фізичному, так і в розумовому планах.
На практиці переконуєшся, що діалектична єдність протилежних початків, застосована з творчих позицій, завжди веде до вдосконалення! Особливо це треба для молоді. І багато тут залежить від здоров'я нашого покоління.
Ще в ранні роки свого експерименту, коли часто доводилося долати труднощі самого різного порядку, я ставив собі питання: «Кому це потрібно?»
І знаходив відповідь: це потрібно всім! Тому що це не тільки твоє особисте здоров'я і щастя — це здоров'я і щастя всієї нашої планети!».
                ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ.

Система закалки–тренування людини в Природі, розроблена Вчителем Івановим, унікальна і здійснена як сама Природа. Але цей шлях отримання гармонійного природного здоров'я — шлях суворий і, як мовиться, на все життя. «Природа  відпускає здоров'я скупо і по заслугах». — «Своє здоров'я треба в Природі заслужити». — «Перш ніж зайнятися по моїй системі закалки–тренировки хорошенечко подумай, для чого ти це  робитимеш?!» «Я звертаюся до людей, — говорив  Вчитель Іванов, — дорогі ви мої, всі ваші хвороби від ніжості вашої:   від тепла, від смачної їжі, від спокою. Не бійтеся холоду, він мобілізує, як нині модно казати, захист організму. Холод кидає в тіло гормон здоров'я. Хай кожен покумекає. Що йому важливіше — справа або малі радощі. На все повинна бути перемога: якщо її не отримаєш, гріш тобі ціна в базарний день... Навіщо лікуватися, коли можна і повинні хворобу в тіло не пускати!».
Ця унікальна, довершена методика єдина і неподільна як сама Природа, тому її треба виконувати ЦІЛКОМ ВСЮ. Вона заснована на дії чотирьох основних законів діалектики.
По словах П.К. Іванова, «беручи собі погане, важке в Природі, ми отримуємо в організмі хороше, легке–живе».
«Живи з постійним бажанням зробити людям добро,  і якщо зробив, ніколи не згадуй про це і поспіши зробити ще. Все прагни робити тільки із задоволенням, з радістю. І поки не навчишся  справу робити з радістю, вважай, що не умієш її робити».
«Не хвороба грає роль над людиною, а грає роль людини над хворобою. Мені важлива не хвороба, а душа і серце людини».
«Досягти треба вірній меті, щоб душа була вільною і чистою, щоб всі  неприємності (хвороби) були зняті невидимим оком без втручання стороннього і рук...» — «Я люблю хворого, душу і серце його знаю добре. Хочу йому допомогти. Через руки струмом вбиваю його біль».
«У мене  пекельне  терпіння на те, щоб все на собі випробувати особисто і зрозуміти, а потім на собі і інших  застосувати, щоб від цього всього була користь. Все це робилося поступово, акуратно і обережно з режимом харчування свідомо, щоб жити за рахунок умов повітря, води і землі.  Три тіла, які мають в собі азот... Це ось клітка твоя мертва. Чим піднімеш? Пробудженням... Жива якість холоду всі клітки підніме. Це найголовніше в життя — холод. Тіло вмираюче, а при  холоді життя розкривається. Живе тіло ніколи невмируще, його треба  виховати... Треба найголовніше робити, якщо ми це упустимо —  гріш нам ціна... Треба було давно кинути їсти, але не приходив такий час, такі упевнені якості...
Закалка–треніровка прийшла  на зміну медицині, лікарі самі  приходили, щоб я їх лікував... Ці сили вже розшукані в природі, їх треба нам на людині підтвердити».
«Всі хвороби, які так мучать людину, після  пробудження центральної нервової частини мозку, фізично в Природі зникають — це істина невмируща».
«Здоров'я знаходиться  в Природі... Здоров'я необхідно заслужити в Природі справою. А ні чим іншим».
ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ

(Мені скоро  виповниться 85 років.  50 з них я віддав  практичному пошуку шляхів здорового життя. Для цього я щоденно випробовував на собі різні якості природи, особливо суворі сторони її.  Я повний бажання весь свій досвід передати молоді і всім людям. Це мій подарунок їм. Якщо можна, прошу Вас написати  мої ради в газеті або журналі. Сердечне Вам спасибі.
                ІВАНОВ ПОРФИРІЙ КОРНІЙОВИЧ.

                ДІТКА
     Ти повний бажання принести користь всьому радянському народу що будує комунізм. Для цього постарайся бути здоровим, прийми від мене декілька порад на додаток до того, що написане в журналі "Вогник" номер 8-82,  щоб укріпити своє здоров'я.
1. Двічі в день купайся в холодній природній воді, щоб тобі було добре. Купайся в чому можеш: у озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання заверши холодним.
2. Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то і спільно з ним вийди на природу, встань босими ногами на землю, а взимку на сніг хоч би на 1-2 хвилини. Вдихни через  рот кілька разів повітря і в думках попроси у мене собі і всім людям здоров'я.
3. Не вживай алкоголю і не пали.
4. Старайся  хоч раз в тиждень  повністю обходитися без їжі і води - з 18-20 годин п'ятниці до 12 годин неділі. Це твої заслуги і спокій. Якщо тобі важко, то тримай хоч би добу.
5. У 12 годин дня  неділі  вийди на природу босоніж і кілька разів подихай і  помисли як написано вище. Це  свято твоєї справи. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.
6. Люби природу, що оточує тебе. Не плюйся навколо і не випльовуй з себе нічого. Звикни до цього: це твоє здоров'я.
7. Вітайся зі всіма скрізь і усюди, особливо з людьми похилого віку. Хочеш мати у себе здоров'я - вітайся зі всіма.
8. Допомагай людям чим можеш, особливо бідному, хворому, скривдженому, такому, що має потребу. Роби це з радістю. Відгукнися на його потребу душею і серцем. Ти придбаєш в нім друга і допоможеш справі миру!
9. Переможи в собі жадність, лінь, самовдоволення, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо і не приймай близько до серця недобрих думок про них.
10. Звільни свою  голову від  думок про хвороби,  нездужання, смерть. Це твоя перемога!
11. Думку не відокремлюй від справи. Прочитав - добре. Але найголовніше – Р О Б И!
12. Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не хвалися і не загордись в цьому. Будь скромний.

    Я прошу, я благаю  всіх людей: ставай і займай своє місце в Природі. Воно ніким  не зайнято і не купується  ні за які гроші, а тільки власними справами і працею в Природі, собі на благо,  щоб тобі було легко. Бажаю тобі щастя, здоров'я хорошого.
                ВЧИТЕЛЬ  ІВАНОВ

Система Вчителя Іванова допомагає відновити втрачений зв'язок між людиною і природою. Вчитель  став посередником  між природою і людьми. Він говорив: «Просите мене, а не Природу, ви не заслужили перед Нею. Я заслужив і випросив у НЕЇ ці сили і став посередником між  Природою та людями».
Треба стати заслуженими перед Природою людями... Наше тіло — життєва квітка, а його оточило мертве і з краю і зсередини. Запаху такого, як хотіла Природа, немає  на людині — від нього зовнішній і внутрішній сморід полився річкою — він погане, він смердюче несе...
Є такі якості в Природі, що ми не вмиратимемо, а вічно житимемо... Кидайте своє мертве і беріться за живе, за енергійне, за природне в Природі, за невмируще...
 Людині треба випробувати те на собі, що є в Природі — він не повинен боятися нічого. Приходить жара — ти з нею, як з другом, приходить холод — йди з своїм тілом — на цю справу у вас є Вчитель... Треба навчитися в житті, в Природі  для всіх бути корисним, тоді тебе Природа прийме як якусь особливість».
 «Все це приготовано до двох тисячоліть, а поки що земля наша нас всіх, людей, що живуть на білому світі, за своє все зроблене нами на ній,  прибрала до своїх рук і нікого не задовольняє в цій справі. Люди це є ми. Ми всі лежимо в праху на своїх місцях. Ці люди лежать і чекають моє ім'я для того, щоб їх всіх звідти підняти. І не тільки підняти, але і примусити їх всіх до єдиного за своє, ними зроблене відповідати... Це буде і обов'язково буде в людях. Вони самі цього доб'ються. Їх оточить Природа. Вона дасть їм життєдайні сили і освітить їх на віка століть».
«Бог Землі — це вчена людина в Природі, людина, що практично гартується, еволюційна, рухома людина».
« Я прийшов зі сходу і поселився у російських людей як найзнедоленіших і скривджених».
                ВЧИТЕЛЬ ІВАНОВ

    Його система — зовсім не особлива віра, це практичне пізнання і використання реальних сил в природі. Своїм життям Вчитель Іванов показав, наскільки далеко можна розширити межі людських можливостей. При цьому дарована Вчителем Івановим практика здоров'я — це практика усвідомлення людиною власного буття, а не обговорення життя інших людей. «Я міжнародний Червоний Хрест. Я міжнародне здоров'я». Слово «комунізм» Вчитель Іванов відносив до найсвятіших понять.
    Вчитель з розумінням відносився до відчуттів віруючих людей. Він говорив, що «православна віра — є світильник на землі, але не всі православні мають в нім масло». А про людей, що здобувають на УЧЕННІ Христа: «Попи перші в пекло підуть...».  Він просив, щоб люди самі зробилися богами в Природі. Про це він написав в 1979 році для людей всього світу гімн «Слава життя»:

Люди Господу вірили, як Богові
А він сам до нас на землю прийшов.
Смерть, як таку, прожене          2 рази
А життя в славу введе.

Де люди візьмуться на цьому горбі
Вони голосно скажуть слово.
Це є наше райське місце,           2 рази
Людині слава безсмертна.
               * «Коли звучить Гімн, в Природі щось незриме відбувається».
               

Звертаємося До Всіх ЛЮДЕЙ!!!

    Спадщина Вчителя Іванова (рукописи, точніше, їх уціліла частина, що становить близько двохсот зошитів, магнітофонних записів бесід, публікації у пресі, теле- і радіопередачі, кінофільми, спогади про нього) по крупицях зібрана і збирається його учнями, послідовниками і популяризаторами, викликає чималий інтерес в нашій країні і за кордоном.
    На батьківщині Вчителя Іванова (село Оріховка на Луганщині) діє Добровільне суспільство «Райське місце» і Інформаційний центр ім. П. К. Іванова.
Рада суспільства, організуюча роботу по вивченню і обнародуванню учення П. К. Іванова, буде вдячливий всім, хто надасть дієву допомогу в зборі спадщини Вчителя Іванова, а також матеріальну підтримку добровільними пожертвуваннями.
За довідками звертатися за адресою:
349084, село Оріховка, Лутугинській район, Луганська область.

     Запрошуємо Вас взяти посильну участь в пропаганді і розповсюдженні досвіду природного оздоровлення Вчителя Іванова.

    
       «Поробіться такими ж, як я, Переможцями Природи, Вчителями народів, Богами Землі».

       «Я по тілу такий же, як і ви, Я у справі є Бог».

       «Бог живе в серці людини, хто зумів отримати перемогу  над самим собою».

       «В майбутньому людина стане невидимою, а голос направить — себе покаже, по воді піде, своєю легкою парасолькою в повітрі себе піднімати стане, я йому покажу інші світи і іншого творця, що дає душу всьому тому, що любить жарким серцем все суще на землі: будь то камінь або квітка, людина або черв'як».

       «Природа мстити буде бездуховним через землетруси, епідемії, повені, через стихії і інше; бо хворий рід людської. Місце своє займи в Природі, ніким не зайняте — твоє воно. Прошу тебе: від неї не май собі хорошого і теплого, а приймай її серцем, як вона є. Не будь ні кращим, ні гіршим, а таким як є; йди до неї з відкритим серцем і душею всеприйнятною».


ЗНАЮ, ЩО НЕ РАЗ...

Знаю, що не раз була оспівана
У піснях і віршах моя земля.
Співали, що не раз була обмита
Кров'ю російською окроплена.
Затуляли землю своїми грудьми
Щоб чужий не зневажав чобіт
І, раптом
бачу поряд, поряд з кров'ю
На землі недопалок і плювок.
Що, скажіть, це сон або правда?
Адже ти співав Їй славу, як рідній.
Жменьку землі в краї чужі
Брав з собою і обливав сльозою.
Адже ти чим живеш? — Її плодами
Життя землі — ти це бачиш сам
Чому ж ти не розумієш
Що плювати на землю — це сором!
Ти Природу прославляй з любов'ю
Серце в слово добре вклади
Адже Вона сильніша за будь-яку науку
Все спалить, заллє, змете з шляху.
Одному Вона захистом служить
Він зумів зрозуміти Її мову
Лише Його обійме, поцілує
І до ніг босим покладе щит.
Прибере всі камінчики з дороги
Річки висушить, щоб Він пройшов
Щоб весь народ, великий і малий
Пити з рук Його до Нього прийшов.
Всім води живої вам, люди, досить
Б'є ключем з Матері-Землі
По якій Він босий, роздягнений
Все пройшов за сорок років Шляху.
Був без даху, без води і їжі
Зневажаємо усюди і скрізь
Він ходив і вивчав Природу
Щоб тобі допомогти в твоїй біді.
Щоб тобі повернути твоє здоров'я
Руки всім свої Він простягнув.
Це Він здоровий, сильний, сміливий
Перед Ним могутність простір.
                ВЧИТЕЛЬ

     У зверненні використовувалися матеріали підготовлені і вже надруковані в брошурах, випущених общиною «Витоки» і його приймачем «Райське місце».
     Це зроблено навмисно, щоб загострити увагу всіх людей, на тому, що вже є дивовижні напрацювання, і вони тільки зараз стають затребуваними.

     Люди зрозуміли!!! (з петлею на шиї), що прийшов час звернутися до спадку ВЧИТЕЛЯ Порфирія Іванова, оскільки  філософська спадщина ЦЬОГО САМОРОДКА унікальна.
     Це - єдина теорія, яка перевірена  на практиці протягом 50 років, і яка довела свою життєвість і актуальність в нинішній ситуації. Решта всіх «філософських напрацювань» - це лише умствовання, так як практики в них немає. А як можна пропонувати те, що не перевірив на собі. Альтернативи Ученню Порфирія Іванова  -- Немає.
     Ще не знайшовся, «вчений», який зміг би спростувати філософію Вчителя.
«Мій гарт-тренування по Землі — в серцях, справа не вмируща. Я тому і до цього дня в Природі Вчитель на віка століть. У Природі велику силу маю, у вас Себе людям віддаю. Час тому прийшов - в мені до себе йти».
«В ученні Моєму себе тримаєте в чистоті помислів».

«ПРОКИНЬСЯ, ЛЮДИНО!               
              ВЧИТЕЛЬ ЧЕКАЄ ВІД ТЕБЕ ТВОЮ ПЕРЕМОГУ!»
               
 «Це учення треба приймати всім: і хто має потребу, і тим, хто не хворіє. Всі люди на черзі стоять...»

Звернення базується на основі щоденникових записів Вчителя Іванова П. 

 Через його зошити і справи з нами говорить сама МАТІНКА ПРИРОДА.

19-20 квітня   м. Полтава
 Моя ідея – «Гімн життя»