Вода ще тепла і трава зелена на бережках. На плесі цяточки качок. В глибинах окуні та щуки. Така от штука: уже не літо_ще не осінь.
Ріденька просинь серед хмар і світло золоте: в мені_тобі та поза нами. Ми снами тішимось, як тішиться земля дощами у посуху. До смаку ти мені, до доторків. До слуху твій шепіт, твій крик притлумлений, коли перепливаємо вночі це озеро, з якого невід витягнуть несила.
Носило літо в небі паперові змії_шовкове стріччя. Ми ворожили: на ряботинні хвиль, на гущі кави, на квітах деревію, що випадає нам і нашому сторіччю. Всі знаки провістили: "все буде в цьому світі добре".