Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Лох Луйбе»*
http://www.proza.ru/2015/06/05/1986
«Нету больше к себе сострадания
Не объяснима попытка молчания...»
(Гийом Аполлинер)
ОЗЕРО ТРАВЫ
Ныряю в Озеро Травы,
В такие глубины его утопаю,
Куда и приплюснутые кузнечики даже
Не осмелятся в страхе заглядывать,
Плыву упоенно меж белых ромашек,
По волнам их запахов с терпкою пеною
Средь лепестков снежнобелых прозрения.
А ветер качает...
Листья с росою душистого клевера:
На три разделённых... Трилистник —
Суть триединая белого шемрока*...
Плыву... Капитан...
Жизнь-каравеллу
Нацелю на лета я океан,
Которому нету предела...
Достигну я острова воспоминаний,
Брошу там якорь, разбитый в скитаньях:
Чайками пчёлы кружатся здесь...
Парят мотыльки — альбатросами,
Стихи, что корявы, сложу — парусами...
И дрёма наступит, как смерть...
**Символ шемрок (Shamrock) для древних кельтов
был символом триединости реального мира с потусторонним миром...
*Шон Маклех «Лох Луйбе»
http://www.proza.ru/2015/06/05/1986
«Мені більше не шкода себе
Не описати цю спробу мовчання...»
(Гійом Аполлінер)
Пірнаю в Озеро Трави,
Занурююсь у його глибини,
Куди навіть плескаті зелені коники
Не наважуються зазирати,
Пливу між хвилями королиць,
Між їх терпкою піною:
Їх білих пелюсток просвітлення,
А вітер гойдає
Воду запашної конюшини:
Трирозділену, трилистяну,
Триєдину суть білого шамроку.
Я пірнаю, пірнаю, пірнаю.
Пливу
Капітаном каравели життя,
Спрямовую тіло-човен
У безкрайні океани літа,
Біля острова спогадів,
Кину зламаний іржавий якір:
Лише бджоли чайками
І метелики альбатросами,
І вірші мої кострубаті – вітрилами,
І сон як смерть...
___________________________________________
Примітки:
Лох Луйбе (Loch Luibe) – Озеро Трави (ірл.)