Віддавати ці ночі і дні
цій весні, що минула,
літу, що триває,
тобі, який є,
і якого фактично немає,
тільки серце знає,
як воно: жити в системі
енергозбереження,
не мати снів,
зупинятися без попередження,
не мати на кого чекати
й щоночі багато писати
ці рядки та схеми,
які не творять дива,
які не вирішать дилеми,
й не зламають системи,
в яких не буде
тепла, миру, кохання,
прохання,
рядки, які ти навіть не чув,
і я, яка ніколи б не зламалася,
якби ти поруч був.