Я дуже хвора:
тобою,
собою,
цією тонкою
неподільною журбою,
що живе у серці,
де немає тиші,
я тобі не пишу,
бо немає сенсу,
ці рядки вмирають
у спекотне літо,
де немає квітів,
дому, святості,
радості,
де спинився час,
я хвора,
бо немає справжньості,
бо немає нас.