* * *
Тихо сіється дощ навскіс.
Сонце хвилями в очі липне.
Центр всесвіту, серця вісь,
Йдеш по вулиці легко, швидко,
У серпанку світляних кіс,
Вся пронизана літом, світлом...
Дощик, вгледівши, враз завис
На квітуючих поряд липах,
Стік туманом до ніг твоїх,
Розімлівши вуркоче тихо.