Едік Шуляк з добром,мудрістю та любовю до людей.
18-го липня 2015 року рідні та близькі,
остряни попрощалися с Едуардом Шуляком
працівником культури,корректором,бібліотекерем,
простим та добрим острянином,який жив для
людей та багато зробив для відродження української
мови в пострадянські часи в нашому краї.
ЕДУАРДУ ШУЛЯКУ ПРИСВЯЧУЕТЬСЯ....
Едуард Тимофійович Шуляк, прожив тихе спокійне життя, з болем та вірою в людей.Він був інвалідом, але все життя хотів бути корисним людям.Працював ,був талановитою людиною,кохався в українській культурі,писав нариси,вірші.Мав добрих вчителів по життю та друзів відомого українського письменника Василя Нагорського ( Нефеліна),ВАсиля Чухліба також відомого українського письменника,працював з М.Оліфіренко,С.Бутом,М.Улісько,К.Руденком А КоломІйцем.Якщо відомий острянин Васили Нагорській пішов від нас сидячі з вудкою на Десні,невблаганна смерть забрала Едуарда Шуляка за грою в шахи. Він так і не дограв партію з своїм сусідом В.Дубінським.І тепер вже не дограє.Ще з юності зрозумівши що він проживе самотнє життя він всім серцем хотів бути корисний людям.Писав щирі нариси, під ідеологічним контролем для розвитку нашого краю в газети "Правда Остерщини", "Леніський шлях", "Новини Придесення"
Багато років працював на бібліотечній ниві в селах Максим,Туманська Гута та Остерській восьмирічній школі. Потяг до книжок відчував з дитинства. Літератор належав до того покоління яке в книжках хоті знайти на питання що з нами сталося на початку 20-го століття та чому його покоління так страждає багато років.Але він любив сміг,був навіь в своему становищі оптимістом і романтиком. А хіба проживаючи над красунею Десною, неподалік Десни, можна не бути романтиком.За своє життя він не отримав титулів,звань,нагород,але прожив з болем в тілі життя чесної людини.З цією трагічною подією, ще на одну мудру,чуйну,добру людину в Острі стало менше і це дуже прикро та сумно.
З історії родоводу Едуарда Шуляка та біографічні відомості.
Едуард Тимофійович Шуляк народився в славетному місті Вінниці,в родині
радянського офіцера лейтенанта Тимофія Шуляка.Його родовід не досліджений, тому ми не знаємо чи походив Тимофій Шуляк з родового козацького села Шуляки Козелецького району.Родину разом з батьком перевели до міста Остер Чернігівської області ,де стояла військова частина.В два роки, маленький Едік, став острянином і на все життя. Піднявши історичні матеріали знаходимо козацье коріння Едуарда Шуляка,( Лукян Шулик був в першій білоцерківській сотні,в часи Богдана Хмельницького)Так, що в Едуарда Шуляка любов до козацтва та української автентичної культури була в генетичній підсвідомості.Навід в будинку корресподента та бібліатекаря висіла картина з істрорії українського козацтва.Мати Ганна Волохонська походила в відомого міщанського роду Белзького та Люблінського воеводств.
Едуард Шуляк народився 7 истопада 1936 року. До 1941 року родина проживала в м.Остер а потім коли батько капітан Тимофій Шуляк пішов на фронт мати з дочкою від першого шлюбу та Едуардом була відправлена в евакуацію в Оренбургську область ,місто Соль-Ілецьк.В 1944 році родина повернулася в м.Остер.Згодом, прийшла трагічна звістка про трагічну загибель капітана радянської армії Тимофія Шуляка.. В 1944 році Едуард Шуляк пішов навчатися до Остерської середньої школи в перший клас,яку закінчив з однією четвіркою в 1954 му році.В школі любив українську мову,історію,співав в хорі,грав у спектаклях.Навколо Остерського будинку культури тоді "кучкувался" вся ітелігенція міста Остра.Спілкування з аматорами української та російської культури,серед яких було багато талантів та прогресуюча хвороба визначили покликання Едуарда Шуляка. Він став бібліотечним працівником,та вступив до Харьківського бібліотечного інституту.Бібліотечна справа та спілкування з цікавими людьми подобалося юнаку. Працював, як вже зазначалося, в бібліотеках Максима та Туманської Гути та Остерській восьмирічній школи в 70-ті роки.Став сільським корреспондентом,дописував в газети "Правда Остерщини" та " Ленінський шлях".Інститут не зміг закінчити по хворобі,пішов з четвертого курсу.З 1979 року по 1994 рік Едуарда Шуляка зннали як активного учасника художньої самодіяльності, Остерського будівельного технікуму.Корреспондента газети "Новини Придесення",що працював у будівельному технікумі, на вахті нічним сторожем.Багато організацій, зверталися до позаштатного корреспондента, допомогти написати нарис чи статтю про передовиків виробництва та добрі справи.З 1994 року перебував на заслуженному відпочинку , але допомогав острянам відроджувати українську мому , звичаї та традиції.Улюбленим занняттям зтала для інваліда гра в шахи.Після нічного чергування біг додому жде його чекав олівець та клактик паперу,на який він заносив свої найптаємніші та світлі думки.Спілкування з такими письменниками ВасильНагорський ( Нефелін) Василь Чухліб,Віктор Оліфіренко,Микола Холодний,істориками Тишковцем та Руденко учительками укаїнської мови , Клавдією Самоделок,Уляною Даниленко робили його творчість профессійнішою та допомогало в корреспонденській роботі.З болем в тілі та щирою любовю до людей прожив життя Едуард Шуляк,і острянам дивлячись на нього було легше переносити тяжкі роки.Любов до України,сусідніх народів, української мови та традиційної автеттичної української культури, надавало йому сили та терпіння,стали змістом його життя.Слід додати,що писати йому доводилося в умовах жорстокої цензури радянської держави і говорити про справжні проблеми можна було тільки на кухні.Як же зараз нам не вистачає таких корресподентів та корректорів знавців української мови справжніх профессіоналів. Прививаючи любов до читання, він робив велику справу для формування патріотичної свідомості та національного патріотизму.
ЕДУАРД ШУЛЯК - філософ та гумманіст.
Більшіть віршованних та прозових думок, Едуарда Шуляка зберігається в шухлядах та неопрацьовані. Громадскість ознайомилася зйого творчістю тіль в 2012 році коли вийшля збірка остерських поєтів "Остерські весни". В ній Едуард Тимофійович поділився своїми філософськими думками, про світ та суспільство.Мудрість людини говорить сама за себе.Ось його філософське особисте бачення, яке навіть не потребує коментарів,бо влучно написано.
"Спасибі вам синівське ветерані!
Спасибі і полеглим і живим".
( з вірша "До нас війна вертається згадкою")
"Не хочу , наче скнира злий, прибутки
Лічить свої,минулі вже , роки!..
Як вік веселий і неае смутку,
То в мене все виходить навпаки.!
( із вірша " Не хочу")
" Ще й досі не виходжу
З цього дива!..
Яка ж ти в мене
Добра та красива!..
( із вірша "Спасибі люба Десно")
"Другого не матимеш життя,
Щоб на ньому мІг щось залишити!..
( із вірша "Поспішай повільно у житті")
"Коли стою під яблуневим цвітом,
То вдома почуваюсь як в раю."
( із вірша "Коли стою,під яблуневим
цвітом")
"Тепло на душі,
Коли згадаю...
Бо то минуле
Надсила привіт...
( із вірша "Минуле надсила привіт")
"Коли гостює липень в Україні,
Стрічаємо свято Пала й Петра...
Було в нас так одвіку і донині-
Душею линем до тепла й добра...
( із вірша "Коли гостює липень в
в Україні")
Чудові філософські роздуми Едуарда Шуляка западаюь в душу та виглядають досконалими та мудрими і сучасними.Вони народжувалися в мандрівках над Десною,під час нічних чергувань у технікумі,під час репетицій в хорі,на самоті в своему будинку,в садочку разом в спілкуванні з сусідами.Вони виглядають не як заповіт, а як порада : і мертвим і живим і ненародженим.Такий він був острянин Едуард Шуляк.Жив з добром та щирою любов"ю до людей.
Едуард Шуляк - поєт.
В шухлядах Едуарда Шуляка залишилося багато не виданих та не опрацьованих творів і дуже не хотілося б щоб їх чекала доля доробків іншого острянина,який жив неподалік поєта Петра Григоровича Лістовничого.
Прискіпливий профессійний читач,знайде якісь не доопрацьовані форми, скаже що можна написати більш влучніше,обов"язково знайде десяток русизмів.Нам же важливіше влучні цитати та поєтичні мудрості.
" Не змінними на світі
Е лиш зміни,
Бо жодної перерви
Хоч на мить!."
( із збірки "Остерські весни")
В пострадянські часи, тільки остерському поєту Кузьмі Руденко вдалося видати невелику збірочку "Іду до Десни"Едік Шуляк не відчув і такої радості. Для нього було справжнім святом вихід збірки остарських поєтів "Остерські весни" куди увійшли його найкращі вірші.
Ми відкрили тоді Едуарда Шуляка як поєта української традиційної культури та літератури.Він писав для себе та для людей, не мріючи потрапити в шкільні підручники,як все життя мріяв про це другий відомий поет-острянин Микола Холодний.Він тихо радувався за успіхи інших.Еле були періоди коли і дня не міг прожити без поєтичного рядка.
Надхнення він черпав від людей та красуні Десни.В нього вірщах відчуваеться сива мудрість,вони корисні та атуальні і для молодого покоління громадян України.СПАСИБІ ЕДІК ЗА ВІДВЕРТІ ФІЛОСОФСЬКІ ДУМКИ,ЯКІ ВИ ВЛУЧНО ВКЛАДАЛИ В ВІРШОВАНІ ФОРМИ ТА КОРРЕСПОНДЕНСЬКІ РЯДКИ!Дякуємо за вірне служіння українській культурі!
Петро Лавренчук історик,письменник , поєт.
19 липня 2015 року м.Остер.