Губити всі системи координат,
напевно, іноді так і треба
аби потім заново віднаходити себе,
втрачати все й бачити - що є твоїм, і що тобі не належить.
Ці сумні, але такі прекрасні липневі ночі
дощами змивають з мене всі думки, але не дають спати.
Цей фізичний біль гартує мене,
дає трохи перепочинку перед новими починаннями.
Головне - знайти відправну точку, бачити цілі, нести любов в серці,
попри все - любити.
Бо без любові немає життя.
14.07.2015