С украинского http://www.proza.ru/2015/07/12/1291
«Стара земля
дрожащих свечек.
Земля озер без дна..»
(Федерико Гарсиа Лорка)
Мы думали – снова война,
И снова чужой король
Железных чудовищ или всадников
На гнилых кораблях
Привез на наш остров
Вместе с крысами
И беззубыми судьями.
Мы думали снова
Нам запретят петь песни
И играть веселую музыку,
Носить клетчатые килты
И сооружать круглые башни
Из натруженных серых камней.
А это просто чума
Черная и беспощадная
Прорастает бутонами
Весны молчаливого страха
На людях-деревьях,
Скрипящих, как кривые ясени.
А это просто чума
Старой знакомой
Обезумевшей женщиной
Танцует на улицах Дублина!
Вороной серой,
Летучей мышью
Залетает-шмыгает
В каждый монастырь и погреб,
В каждый замок и посёлок.
И мы бы написали,
Как мы во время чумы любили,
Пировали и дрались,
Как мы после чумы жили,
Но было уже некому...
Писать...
***
Дублiн 1348 року
«Стара земля
Каганцем сумна.
Земля водойм без дна..»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми думали – знову війна,
Знову чужий король
Залізних почвар чи то вершників
На гнилих кораблях
Привіз до нашого острова
Разом з щурами
Та беззубими суддями.
Ми думали знову
Нам заборонять співати пісень
І грати веселої музики,
Носити картаті кілти
І мурувати круглі вежі
З втомлених сірих каменів.
А це просто чума
Чорна й нещадна
Проростає пуп’янками
Весни мовчазного страху
На людях-деревах
Скрипучих, як криві ясени.
А це просто чума
Старою знайомою
Божевільною жінкою
Танцює на вулицях Дубліна!
Вороною сірою,
Волохатою мишою
Залітає-прошмигує
У кожен кляштор та пивницю,
У кожен замок та селище.
І ми б написали
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215071201291