Сьогодні я зрозуміла,що ти надзвичайно шкідливий для серця. Ти навіть гірше ніж ментолові сигарети. Хоча залежність викликає і те,і те. Але від тебе ця залежність шкідливіша.
Ти проник мені під шкіру,прямо в вени,а по них прямо до мого холодного серця. На диво,та тобі вдалося розтопити його,змусити битися в подвійному ритмі. Від серця ти розтікся по всім органам,залишаючи всюди свій слід. Особливо в легенях,вони повністю просякли тобою і немає все ніякої надії,що їх можна очистити від твого впливу..
Як багато часу ми не бачилися? Місяці,та цього не вистачило,щоб навіть просто забути смак твоїх губ.. Я не знаю скільки потрібно часу,щоб викинути тебе із свого серця назавжди. Можливо у мене це ніколи не вийде. Та я намагаюся. Я дійсно намагаюся,адже обіцяла тобі забути. Забути,як ти забув.
Ті солодкі хвилини назавжди викарбуються на моїх губах у вигляді глибоких шрамів...
Знаю,тобі там важко. Ти один,та ти не розумієш-я теж одна. Хто може зрозуміти божевільну? А я саме такою і є... Ти звів мене з розуму,при першому ж поцілунку я втратила його. І вже більше не маю шансів віднайти свою свідомість.
Та я втратила не тільки розум,ти забрав і мою гордість,з якою я була нерозлучна з того моменту,як зрозуміла,що я-дівчина. Тобі варто було лише подивитися мені у вічі,і я вже танула. Здається,що твої шоколадні очі,розбавлені карамеллю,заглядають мені прямо в душу,притягують її,зв'язують. А вона.. Вона навіть не чинить опору тобі,підняла білий прапор твоєму погляду. Je suis tomb; si bas. Мало не піддалась тобі.
Ти хижак,і я-жертва. Ти переслідував мене і схопив. Ба,я сама була рада впасти в твої обійми. А вони роздирали мені шкіру,своїми гострими,наче лезо,кігтями ти здирав її з мене на живу. А я мовчала,мовчала і дивилася за твоїми діями,і кохала тебе. Кохала понад усе і усіх.
Та,чому кохала. О ні,я і досі je te aime. І,здається,це буде тривати до мого останнього подиху,який настане. Навіть якщо я буду з іншим,а я буду(коханий,життя продовжується!),я не забуду тебе. Інший не зможе затерти тебе,вивести з мене. Я просто завжди буду пам'ятати всі секунди,хвилини... Все залишиться. Але я заховаю всі спогади десь глибоко в своїй підсвідомості в маленьку чорну скриньку і закрию її назавжди,щоб не вбивати себе.
Я живу далі без тебе,роблю вигляд,ніби тебе ніколи і не було в моєму житті. Та лише ми з тобою знаємо правду.. Хоча ні... Ти більше не знаєш правди і більше не розумієш мені. Все завершилось так і не почавшись. І тепер не знаю як забути те,чого ніколи не було...