Ти все плачеш тихенько
незнано чого,
Може юність твоя у вікно заглянула,
Може б’ється пташина під серцем любов,
Може рветься на волю незнаний вогонь,
Нерозгадана таїна, що ти забула…
Посміхнеться
і витре на носі сльозу,
Заспіває -
і неба розчахнеться куля.
Так, я знаю
вночі хто накликав грозу.
І боюся,
що раптом уранці знайду я
На сусідній подушці
сліпуче перо,
У розбите вікно
шарпкий вітер подує…
- Не втікай же, мій ангел,
щоб горе пройшло,
Замість плакати - хочеш ? -
тебе зацілую,
Пригорну, приголублю,
щоб все відлягло,
І засяяли очі,
мов зорі,
крізь бурю.