Давай, мій милий, підніматися у гори,
де небеса з вершинами говорять,
запитуєш, то відповідь дають,
храму небесного в горах видніша суть.
Смерічок і ялинок у горах краса,
до їх верхівок ближчими є небеса,
високі стовбури тягнулись до небес,
розмову слухають, оцінять зміст увесь.
Хмарини ляжуть на вершини гір,
нижче вершин ночують з ковдрами хмарин,
в голках ялин і сосен сіються в лісах,
спускаються в долини по хребтах.
В долинах хмари дощем ллються,
краплинами впадуть, ніби сміються,
дзюрчать потічками дрібними у траві,
спливають біля стебел у струмки.
Струмки минають гори і втікають у долини,
звістки із Карпат несуть, із полонини,
привіти гір почують пагорби Дністра
і продзвеніти відповідь йому пора.
А вітер хмари з неба відігнав
і їх за дальні гори заховав,
за гори, що з північної із сторони,
захочеш, милий, то із ними говори.
А гори відповідь тобі дають
і у життя дорогу проведуть,
а може відповідь ту сам даси собі,
спасибі, що натхненням помогли.
Ви заземлили від іскор життя
і підживили силою своєю почуття,
повітрям, свіжим шелестом лісів
і додали спокійних снів.
А як в життєвій стороні
потрібна відповідь тобі,
то в гори, милий, приїжджай,
досвід віків і мудрість забирай.
Фотографія із інтернету.
05.2015.