Ми з вітром у змові.
Він до тебе заліта у вікно, відкрива твої шибки, підслуховує твої думки, обережно, щоб зайвого не почути і повертається до мене.
Я його залюбки пускаю до хати, разом с усіма запахами і звуками, що назбирав по дорозі.
Його вподобання дуже специфічні.
Щодо твої думок..
Він мені приносить лише найкращі.
Мабуть тому я ще й досі живу.
Шкода, що ти мовчиш, бо краще вже померти, або почати нормально жити, ніж весь час чекати звісточки від вітру, який заради мене став справжнім шпигуном.
1.6.15