Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Будiвничий театру»*
http://www.proza.ru/2013/10/02/1558
СТРОИТЕЛЬ ТЕАТРА
«Читатель! Глубокоуважаемый мой!
Неужели ж в реальности это лишь циничная мистика,
Расхристанная, без фигового листика,
— Моих психастений симптом?»
(Микола Бажан)
Строитель кукольного театра
Меняет пьес кирпичи на монологи буханок.
Опилками в его голове напиханы фразы
Пустые, как бубны
эвенских шаманов,
Но никогда он (Вы слышите? Даже ни разу!)
Куклой себя не считал он глупой.
У него деревянные руки,
Не ноги, а клюки...
Все метафоры из досок замшелых,
Аллегории из трухлявого дуба,
Из белых берёзок — гиперболы...
Но никогда (Слышите? Всюду!)
Не шёл, а летел он
На Шекспира ходулях,
На протезах Мольера...
И принуждал своих кукол,
С улыбками придурковатыми,
Играть то и дело
трагедии — изображая Отелло и Гамлета...
И для кого? Смешной зайке-то.
И принуждал... по неясной причине,
Офелии роль годами
Курве старой играть — Мальвине,
С выцветшими волосами,
Сделанными из грязной пакли
И лошадиной гривы,
Соком бузины крашенной — наполовину...
Он лишь строитель, что спорить...
Но по какой-то прихоти счёл себя режиссёром,
Драматургом и критиком.
Какой из такого...
Вышел б сантехник!
— От Бога...
_____________________________________________________
*«Будiвничий театру»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/10/02/1558
«Читальнику! Вельмишановний мій!
Невже ж насправді це лише цинічна містика,
Розхристана, без фігового листка,
Симптом моїх психостеній?»
(Микола Бажан)
Будівничий лялькового театру
Міняє цеглу п’єс на хліб монологів.
У нього голова напхана тирсою фраз
Пустих як бубон шамана евенків,
Але він ніколи
(Ви чуєте? Ніколи!)
Не вважав себе лялькою.
У нього дерев’яні руки,
У нього костури-ноги
Зроблені зі старих ясенів метафор,
З потрісканих дубів алегорій,
З білих беріз гіпербол,
Але він завжди
(Ви чуєте? Завжди!)
Не крокував, а літав
На своїх милицях Шекспіра
І протезах Мол’єра,
І змушував своїх ляльок
З придyркуватими посмішками
Грати трагедії –
Зображати Гамлета та Отелло.
І кому? Смішному зайчику.
І чомусь примушував грати Офелію
Стару кyрву Мальвіну
З вицвілим волоссям
Зробленим зі старої ганчірки
І кінської гриви,
Пофарбовану соком бузини.
Він тільки будівничий.
Але чомусь вважав себе режисером
І драматургом і критиком.
А який би з нього
Вийшов би сантехнік!
Від Бога…