Як дивно і легко іти по повітрю,
Купатись в ласкавих стрімких течіях.
Як серцю бентежно!
Віддатися, вірить,
І в синьому небі знайти собі шлях.
Ніч-смуток росою впаде голубою,
Бо той, що піде, вже не буде тобою.