Крізь чорну ніч,
Крізь марева безжальні
Бреде душа в незнаний дивний світ.
Як зорі там ширяють безугавно!
Колобіг той свідомість не вмістить.
Які то барви!
Раптом смертно, зграйно
Зненависть вітром
Знов низає сни.
Як тихо Боже!
Як світає плавно...
Іди, душе, пустелю перейди.
Охоплене вогнем, палає серце,
Пошерхлість, невимовність спраглих вуст.
Повільно, незворотно сяйво верхнє
Несе в долонях
доленьку мою.