Холодний вітер заповзає під шкіру.
Сніг із полонини, ніби кіт,
Злизує сметану тепла із тарілки ранку.
Цвіт ранньої груші скучає за бджолами,
Що обурюються голосно у вуликах,
Доїдаючи вчорашній мед.
А я минулорічного із дна банки
Нашкребу дерев’яною ложкою
І намащу ним лезо променя,
Що схожий на слово.
Може зігріюся розмовою з тобою.
Очищу душу…
Умию лице цвітом вишні,
Що летить у небо.
18.04.15
Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Ап-прель
Холодный ветер заползает под кожу.
Снег из долины, точно кот,
Слизывает сметану тепла с тарелки утра.
Цвет ранней груши скучает по пчёлам,
Которые громко возмущаются в ульях,
Доедая вчерашний мёд.
А я прошлогоднего со дна банки
Наскребу деревянной ложкой
И намажу его на лезвие луча,
Похожего на слово.
Может, согреюсь беседой с тобою.
Очищу душу…
Умою лицо цветом вишни,
Летящим в небо.